Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Кочкарьов. Та чого ж вона вийшла?
Фекла. Та присоромили, тому й вийшла; зовсім ізконфузили, так що не всиділа на місці. Просить пробачити: увечері щоб на склянку чаю завітали. (Виходить.)
Яїчниця (набік). Ох, ота мені склянка чаю! От через що не люблю сватання, почнеться тяганина: сьогодні не можна, та завітайте завтра, та ще позавтра на склянку, та треба ще подумати. А діло ж пусте, аж ніяк не головоломне. Чорт забирай, я людина службова, мені нема коли.
Кочкарьов (до Подкольосіна). А хазяйка непогана, га?
Подкольосін. Так, непогана.
Жевакін. А хазяєчка гарна.
Кочкарьов (набік). От чорт! Цей дурень закохався. Ще буде, чого доброго, заважати. (Голосно.) І зовсім не гарна, зовсім не гарна.
Яїчниця. Ніс великий.
Жевакін. Ну ні, носа я не примітив. Вона… такий пуп’яночок.
Анучкін. Я сам теж їхнього погляду. Ні, не те, не те… Я навіть думаю, що навряд чи вона знайома з поводженням вищого товариства. Та й чи знає ще вона по-французькому?
Жевакін. Так чого ж ви, насмілюся спитати, не поговорили з нею по-французькому? Може, і знає.
Анучкін. Ви гадаєте, я говорю по-французькому? Ні, я не мав щастя скористатися з такого виховання. Мій батько був мерзотник, тварюка. Він і не думав навчити мене французької мови. Я був тоді ще дитиною, мене легко було привчити, варто тільки одлупити гарненько, і я б знав, я б неодмінно знав.
Жевакін. Ну а тепер, коли ви не знаєте, яка ж користь вам, коли вона…
Анучкін. Е ні, ні, жінка зовсім інша річ. Треба, щоб вона неодмінно знала, а без того в неї і те, і оце… (показує жестами) все вже буде не те.
Яїчниця (набік). Ну про це хай дбає хтось інший, а я піду та обдивлюсь знадвору будинок і флігелі: коли тільки все як слід, то цього ж таки вечора доб’юся діла. Ці женишки мене не лякають. Народ щось кволуватий. Таких відданиці не люблять.
Жевакін. Піти запалити люлечку. А що, чи не по дорозі нам? Де ви, дозвольте спитати, живете?
Анучкін. А на Пісках, у Петровському провулку.
Жевакін. Еге, вийде так: я на острові, у 18-й лінії; а проте все-таки я вас проведу.
Стариков. Ні, тут щось чванькувато. Ой, згадаєте потім, Агафіє Тихонівно, і нас. Моє поважання, панове! (Кланяється й виходить.)
Ява XXI
Подкольосін і Кочкарьов.
Подкольосін. То що ж, ходімо й ми.
Кочкарьов. Ну що, адже правда, хазяйка гарна?
Подкольосін. Та що! мені, признатись, вона не подобається.
Кочкарьов. Отакої! це що? Та ти ж сам погодився, що вона хороша.
Подкольосін. Та так, якось не те: і ніс довгий, і по-французькому не знає.
Кочкарьов. А це що? тобі навіщо по-французькому?
Подкольосін. Ну все-таки наречена повинна знати по-французькому.
Кочкарьов. А чому?
Подкольосін. Та тому, що… вже я не знаю чому, а все вже в неї буде не те.
Кочкарьов. Ну от, один дурень зараз сказав, а він і вуха розвісив. Вона красуня, просто красуня; такої дівчини не знайдеш ніде.
Подкольосін. Та вона мені самому спочатку була сподобалась, а потім, як почали говорити: довгий ніс, довгий ніс, ну, я роздивився, і сам бачу, що довгий ніс.
Кочкарьов. Ех ти, тютя з полив’яним носом. Вони навмисне говорять, щоб тебе спровадити, і я теж не хвалив, так завжди робиться. Це, брат, така дівчина! Ти роздивись тільки її очі, це ж чорт знає що за очі: говорять, дихають! А ніс, — я не знаю, що за ніс! білий — як алебастр! Та й алебастр не кожний дорівняється. Ти роздивись сам гарненько.
Подкольосін (усміхаючись). Та тепер я знову бачу, що вона ніби гарна.
Кочкарьов. А звичайно ж, гарна. Послухай, тепер, коли всі вони пішли, ходім до неї, поговоримо і все скінчимо.
Подкольосін. Ну, цього я не зроблю.
Кочкарьов. Чому ж?
Подкольосін. Та що за нахабство? Нас багато, хай вона сама вибере.
Кочкарьов. А що тобі на них зважати: боїшся суперництва, чи що? Хочеш, я їх усіх за хвилину спроваджу?
Подкольосін. А як ти їх спровадиш?
Кочкарьов. Ну, це вже моя справа. Дай мені тільки слово, що потім не будеш одмовлятися.
Подкольосін. Чому ж не дати? будь ласка. Я не відмовляюсь: я хочу женитись.
Кочкарьов. Руку!
Подкольосін (подаючи). Візьми!
Кочкарьов. Ну оцього мені тільки й треба.
Обидва виходять.
Дія друга
Кімната в домі Агафії Тихонівни.
Ява І
Агафія Тихонівна сама, потім Кочкарьов.
Агафія Тихонівна. Справді, яка трудність — вибір! Коли б іще один, два чоловіка, а то чотири. Як хочеш, так і вибирай. Никанор Іванович непоганий із себе, хоч, розуміється, худорлявий, Іван Кузьмич теж нічогенький. Та, правду казавши, Іван Павлович теж, хоч і товстий, а таки показний мужчина. Прошу покірно, як тут бути? Балтазар Балтазарович знову ж мужчина з достоїнствами. Так важко вирішити, так важко, що й не розказати. Якби губи Никанора Івановича та приставити до носа Івана Кузьмича, та взяти скільки-небудь сміливості, яка в Балтазара Балтазаровича, та додати ще, мабуть, до нього огрядності Івана Павловича, я б одразу вирішила. А тепер от подумай! просто аж голова заболіла. Я думаю, найкраще кинути жеребок. Покластися в усьому на волю Божу: хто викинеться, той і чоловік. Напишу їх усіх на папірцях, скручу в трубочки, та й хай буде, що буде. (Підходить до столика, виймає звідти ножиці і папір, нарізає квиточки і скручує, продовжуючи говорити.) Таке нещасне становище дівчини, особливо ще закоханої. Із мужчин ніхто не зважає на це, просто не хочуть зрозуміти цього. Ось вони вже всі готові! лишається тільки покласти їх в ридикюль, зажмурити очі, та й хай буде, що буде. (Кидає квиточки в ридикюль і перемішує їх рукою.) Страшно… Ах, якби Бог дав, щоб вийнявся Никанор Іванович; ні, а чому він? Краще ж Іван Кузьмич. А чому ж Іван Кузьмич? чим же погані ті, інші… Ні, ні, не хочу… який вибереться, той хай і буде. (Шукає рукою в ридикюлі і виймає замість одного всі.) Ух! усі! всі вийнялися. А серце так і тьохкає! Ні, одного! одного! неодмінно одного! (Кладе квиточки в ридикюль і перемішує.)
В цей час увіходить потихеньку Кочкарьов і стає позаду.
Ах, якби вийняти Балтазара… що я! хотіла сказати Никанора Івановича… ні, не хочу, не хочу. Кого накаже доля.
Кочкарьов. Та візьміть Івана Кузьмича, од усіх найкращий.
Агафія
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.