Читати книгу - "Її ім’я було Татьяна"

І на завантаження.

6

Тепер прикиньмо.

Лише в одному експериментальному мотострілецькому полку 128-го стрілецького корпусу самих тільки важких танків Т-10 – 30 одиниць. Це півтори тисячі тонн бойової ваги. Це залізничний ешелон.

Крім цього, у складі корпусу 106 важких танків ІС-3. Ще три ешелони.

48 важких самохідок ІСУ-152. Ще два.

А потім сотні танків і самохідок: Т-54, СУ-122–54, Т-34–85, СУ-100, СУ-76, ПТ-76.

І зенітні самохідні установки ЗСУ-37 і ЗСУ-57–2.

І бронетранспортерів сила-силенна. Знову ж таки — сотнями.

Артилерійських тягачів видимо-невидимо. Лише в артилерійській бригаді важких артилерійських тягачів 120 штук.

Ви уявляєте тягач АТ-Т? Важить 20 тонн. Створений на вузлах і агрегатах танка Т-54. Стоїть на ньому той-таки танковий дизелюга фантастичної потужності. Тягне АТ-Т 130-мм гармату або 152-мм гаубицю-гармату. А в тій і в іншій по 8 тонн ваги. У похідному положенні габарит гармати-гаубиці 8 метрів, а 130-мм гармати — всі 12. Ось і рахуйте, скільки потрібно вагонів на перекидання одного стрілецького корпусу.

У корпусі цьому, як і у всіх інших, 54 бойові машини реактивної артилерії БМ-24, та ще в кожній дивізії по 18 БМ-14.

І сотні стволів гармат, гаубиць, гаубиць-гармат, мінометів.

14509 автомашин.

І три з гаком десятки тисяч стрижених гвардійців із засмагою від брів до стоячого комірця.

Ешелони на завантаження подавали так, що буфера дзвеніли. Десять ешелонів, двадцять, тридцять... Ще і ще.

Гнали ті ешелони під зелене світло. Без зупинок. Проносилися вони зі свистом, гиком і перестуком повз станції та полустанки. Лякаючи нечуваною міццю тіток і дівок: чи не війна це?

У ті роки на невеликих станціях і полустанках процвітав малий бізнес. Варили добрі тітки картоплю, м’яли її з салом і цибулею, квасили огірки, виносили продукти своєї праці до проходу поїздів. Іноді в них же тихцем можна було купити пляшку мутного саморобного напою. Шкода тільки, військові ешелони повз них неслися. І гриміли пісні з теплушок:

Застукали по рейках колеса,

Ти рукою мені махнула з укосу:

Пам’ятати буду, не забуду,

Не забу-у-уду!

Шлях із Бреста через Пінськ, Гомель, Брянськ, Орел, Липецьк, Пензу, Куйбишев до Південно-Уральського військового округу.

На Тоцький полігон.

Розділ 12

1

1736 року на річці Самарі, яку уральські козаки називали Сакмара, було закладено Тоцьку фортецю.

1773 року під час Пугачовського бунту козачий гарнізон Тоцької фортеці добровільно перейшов на службу до самозванця.

9 березня 1774 року фортецю було взято бригадою генерал-майора Павла Дмитровича Мансурова.

Шість десятків років потому видатний російський історик Олександр Сергійович Пушкін написав «Історію Пугачова» і «Капітанську дочку». Збираючи матеріали для свого дослідження, Пушкін пройшов і проїхав місцями колишніх боїв і битв від Самари до Оренбурга. На цьому шляху 18 вересня 1833 року він зупинявся в Тоцькій станиці.

На початку XX століття у районі колишньої Тоцької фортеці було засновано величезний, навіть за масштабами нашої країни, полігон.

Найстрашнішою зброєю масового ураження в Першій світовій війні були отруйні гази. На Тоцькому полігоні російська армія проводила випробування отруйних речовин.

Німеччина Першу світову війну просадила, і їй, відповідно до Версальського договору, було надалі заборонено розробляти, виробляти та мати не тільки отруйні речовини, та й танки, важку артилерію, підводні човни, бомбардувальники і ще багато всього. Але якщо Німеччина буде роззброєною, хто ж тоді почне Другу світову війну, без якої Світова революція неможлива?

Відтак, ще до приходу Гітлера до влади, товариш Сталін доклав усіх зусиль, щоб Німеччину до війни підготувати. На території Радянського Союзу німецькі конструктори таємно від усього світу розробляли й випробовували танки, артилерію, пікірувальні бомбардувальники, підводні човни. На Тоцькому полігоні, як і в районі Вольська, якщо хто не пам’ятає, німці випробовували отруйні речовини.

У Другій світовій війні кожна з великих учасниць держав мала хімічну зброю та засоби доставки. Однак тому, що потенціал противника в цій сфері був невідомим й існувала загроза потужнішого удару у відповідь жодна країна не наважилася першою застосовувати хімічну зброю.

Але якби хто зважився, то в Німеччини — завдяки товаришу Сталіну — усе до такого розвитку подій було готовим.

2

Багато води стекло в річці Самарі з часів Пугачова та Пушкіна. Річка залишилася, а міста Самари не стало. Як і Оренбурга. Замість них — Куйбишев і Чкалов. Тоцький полігон лежав саме між Куйбишевим і Чкаловим.

Сюди, на Тоцький полігон, де колись німецькі фахівці готувалися до задушення Європи отруйними газами, мчали ешелони 128-го стрілецького корпусу. Розвантаження — на станції Бузулук.

Виявилося, що 128-му стрілецькому корпусу необхідно було брати участь у військових навчаннях «Сніжок».

7-й стрілецький корпус Південно-Уральського військового округу в складі 73-ї Вітебської Червонопрапорної механізованої та 270-ї Демидівської Червонопрапорної стрілецької дивізій підготував оборону.

128-му стрілецькому корпусу, перекинутому з Білорусії, слід було підготовлену оборону зламати, використовуючи найсучасніші засоби збройної боротьби.

3

Армійське наметове містечко прийнято будувати лінією. Сама лінія — це три, чотири, п’ять, а то й десять рядів наметів. Позаду цих рядів — стоянки бойових і транспортних машин, склади, кухні, ремонтні майстерні — все, що потрібно для забезпечення життя тисяч людей.

У лінійному розташуванні військових таборів — своя рація. У кожного батальйону, у кожного полку є відкритий фронт, загальний для всіх. Водночас кожен батальйон і полк мають свій відкритий тил.

Припустимо, треба терміново викликати для вирішення якогось завдання такий-то батальйон такого-то полку. Батальйону цьому не треба буде продиратися крізь порядки інших батальйонів і полків, адже перед кожним батальйоном, перед кожним полком чисте поле.

І якщо треба щось подати до цього батальйону чи полку, наприклад, картоплю на похідні кухні або снаряди для танків, теж проблеми не виникне: позаду кожного підрозділу, кожної частини та з’єднання теж чисте поле.

1954 року на Тоцькому полігоні Південно-Уральського військового округу передня лінія наметового містечка 128-го стрілецького корпусу, який прибув із Білорусії, і 7-го стрілецького корпусу, який відігравав роль супостата, простягнулася на 43 кілометри.

А неподалік від цього лінійного табору в березовому гаю було зведено генеральське містечко. Там не намети, там збірні дерев’яні будиночки. Будиночків тих багацько вийшло. На навчання зібрали командирів усіх радянських корпусів: командувачів усіх армій, командувачів усіх