Читати книгу - "Усі їхні секрети, Марта Кейс"

Ближче до обіду вона отримала довгоочікуваний дзвінок. Андрію знадобилось більше часу, ніж він очікував, аби дістати все необхідне. Та й, по правді кажучи, він узагалі не хотів розповідати Дані про свою знахідку. Вона мала надто неоднозначний характер і не давала змоги робити впевнені висновки. Можливо, йому варто було заспокоїти її та назавжди закрити це питання.

— Ти передивився справу? — нетерпляче запитала Дана, посмикуючи пасмо темного волосся. Вона завжди так робила, коли нервувала.

— Так. Нічого особливого. З передозуванням все ясно – воно стало причиною смерті. Він ввів собі цілий коктейль з опіатів.

— Це ті, що мають седативний ефект? — поцікавилась Дана, маючи досить обмеженні знання в цьому питанні.

— Ага, від них людина стає млявою, задоволеною та повністю втрачає здатність мислити. Ми їх називаємо «білет в один кінець». Ти навіть не уявляєш, скільки трупів я бачив завдяки їм!

— Щось не сходиться… — беземоційно заявила Дана.

— В якому сенсі? — Андрій підозрював, що щось не так. Але справу вів інший слідчий і в нього не виникало особливого інтересу до передозування чи самогубства чергового наркомана.

— Володя терпіти не міг опіати. Я добре знаю! Він увесь час приймав стимулятори. Кілька разів я бачила, як вони діють. Нічого спільного із млявістю там не було. Він міг розтрощити будинок чи наговорити страшних речей кожному, кого вважав своїм ворогом: мені, власному батькові. — Дана здригнулась, пригадавши ті часи. Гірше за смерть було б лише одне: якби Володя продовжував приймати.

— Ти впевнена?

— Він сам мені казав. Не знаю від чого тікав Володя, але він дуже боявся зупинитись. Не міг навіть спати. Хотів увесь час бути зайнятим. — Дана тільки зараз збагнула, що так і не дізналась таємницю, яка не давала спокою її другу.

— Тоді друга новина набуває більшого значення. — сухо підвів висновок Андрій.

— Є ще щось?

— Розтин. Судмедексперт знайшов передсмертне пошкодження ліктьового суглоба. Твій друг пошкодив руку – ту, куди вколов наркотик. Таке буває, якщо залежний страждає без чергової дози. Інколи вони самі собі шкодять. — Андрій замовк і на секунду поринув у власні роздуми.

— Але? — вгадала Дана.

— Якщо скласти це з твоїми словами, то виходить недобре. Його могли вколоти насильно. Звісно, я не можу сказати це зі стовідсотковою впевненістю…

— Це було вбивство! — Дана відчула, як тягар впав з душі. Вона знала, що Володя не вчинив би так із ними. Він тримався. Тримався до останнього. А потім вона відчула, як від страху в неї похолола спина – убивство. Тобто, десь вулицями блукав той, хто вчинив жахливий злочин.

— Так, Дано. Не знаю, що там у вас відбувається в тому Міжвиську. Але ти повинна розповісти мені про все! — Андрій сам здивувався тому, що хвилюється про завжди сумну жінку з якоюсь батьківською турботою.