Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

Заспокоївшись, Жак врешті видав свій вердикт:

- Ну нічого, минулого не виправиш, - і він глянув гострим поглядом прямо у вічі Райану, - Але вони ж не закінчили ритуал, вірно? Значить, захочуть повторити, і ми використовуємо племінницю як приманку!

Цинізму та вміння розставляти пріоритети начальнику Королівської Служби безпеки Мірадейї було не займати.

"Та мені в нього ще вчитися і вчиться..." – подумав Райан. Жак ще не знав, що племінниця графа – наречена його заступника. А той не поспішав просвітлювати його, бо інакше начальник може передати справу комусь іншому, особистістний конфлікт і таке інше. А справа і дійсно ставала для Райана занадто особистою, тому він ще більше був зацікавлений довести її до кінця, вивести на чисту воду і покарати змовників. 

Евелін зараз є їхньою єдиною надією вийти на зрадника. Інших зачіпок немає. А першим у рейтингу підозрюваних Райана стояв граф П'єр де Ґріонн, який зробив усе можливе, щоб підсунути свого молодшого сина, Крістіана, на посаду помічника Верховного мага, хоча відверто кажучи, той зірок з неба не хватав.

Підозри ці будувалося на натяках, обмовках та таємних зустрічах глави роду. Але, за великим рахунком, виключно на здогадах і припущеннях. Фактів, що доводять його замішаність у змові, не було.

Тим часом, уже з перших щоденних доповідей Еміля слідувало, що новий помічник Філіпа залицяється до Евелін. Та відповідає взаємністю і вони часто усамітнюються у бібліотеці. Новина привела Райана у стан сказу. Це ж його наречена! І хоч він її років десять не бачив, це нічого не змінює. Усередині заревів дракон – хтось наважився зазіхнути на його скарб! У ньому схльоснулися тверезий розрахунок, банальні ревнощі та почуття власності. Драконове «своє не віддам нікому»! А це боляче. Вогонь палав у грудях та вимагав виходу. Герцог почував себе вулканом, усередині ніби піднімалася розпечена лава, яка погрожувала виплеснутися назовні і затопити все довкола.

І тільки думка, що він розірве заручини, як тільки все закінчиться, допомогла заспокоїтися.

Йому не потрібна легковажна наречена! Дівчат мало чи що? Хоча з таким магічним потенціалом і справді небагато. Але час не піджимає. І якщо не знайде когось підходящого в Мірадейї, є ще Еланія.

Що стосується Крістіана, то він викликав у Райана лише роздратування та зневагу. Все почалося з тієї мерзенної історії, три роки тому, коли молодший син графа де Ґріон спокусив сестру його друга, маркіза Луї де Можез.

Мірабелла де Можез дружила з Емілією де Ґріон, рідною сестрою Крістіана і часто гостювала у їхньому домі. Емілія підтримувала роман подруги з братом, вважала це дуже романтичним, всіляко покривала парочку і сприяла їх таємним побаченням.

Мірабелла вірила у велике і світле кохання цього ловеласа, але, коли про їхні стосунки стало відомо, коханець навідріз відмовився одружитися. Йому було років двадцять, і він зовсім не хотів іти під вінець. П'єр де Ґріонн підтримав сина і у відповідь на звинувачення відповів, що як доведуть, що дівчину спокусив саме Крістіан? Адже судячи з усього, дівчина вільних поглядів і не факт, що в неї один коханець... І таке інше, що ще більше паплюжило сім'ю і репутацію дівчини. Розмови з Крістіаном закінчилися нічим, і Луї вже хотів викликати того на дуель, коли втрутився Райан. Він умовляв друга – навіщо йому потрібен такий зять? Він уже показав себе не найкращим чином і схоже зупинятися не збирається, а Луї ж не хоче, щоб майбутній чоловік його сестри і далі кидав тінь на сім'ю? І порадив знайти сестрі більш порядного нареченого. Мірабелла не вірила правді про коханця, вважала що Крістіана змусили відмовитись від неї, довго лила сльози, але потім упокорилася і вийшла заміж за чоловіка, якого обрали батьки.

Як би то не було, хоч Райан і сердився, але він не міг відмінити заздалегідь заплановану з графом вечерю. Ніхто не повинен пронюхати, що герцог знає про дії зрадників. Тому Райан був змушений не змінювати своїх планів та звичок, оскільки це могло викликати підозри у змовників. Ті й без того занадто обережні.

А коли герцог Данайський прибув до графського замку і побачив Евелін, він вилаявся про себе.

Краса нареченої чарувала.

Дівчина була свіжа і прекрасна як рожевий світанок над Смарагдовою затокою.

І це чомусь ще більше розізлило Райана.

Але вражена гордість не дозволяла навіть замислитись про правильність свого рішення і дати нареченій шанс змінити думку герцога. Зовнішність вторинна, а йому насамперед потрібна гідна дружина!

Вечеря, як він і передбачав, пройшла жахливо. Як би Райан не налаштовував себе, безглуздість того дійства, що відбувалося, викликала лише негативні емоції, а вони своєю чергою проривалися назовні неприкритим сарказмом і зневажливим тоном.

Евелін зі своєї сторони не проявляла до свого нареченого ні краплі інтересу, поводилася демонстративно-ввічливо, але відсторонено. Здебільшого мовчала та дивилася у свою тарілку. Дівчина без сумніву дурненька як пробка, хоч і гарна. Це ж треба проміняти найзавиднішого холостяка королівства на молодшого сина графа!

Крістіан теж розлютив його розмовами про те, що дракони повинні захищати його боягузливий зад... Себто, його захищати. А тема попередньої війни з Феріденом була для Райана надто болісною, надто особистою.

Зрештою, стримувати роздратування ставало дедалі складніше, тому, щойно випала така нагода, він відкланявся і залишив замок.