Читати книгу - "Точка обману"

– Але чому? – наполягала Рейчел. – Ці комахи потрапили сюди з абсолютно інакшого середовища!

– Панспермія, – мовив Марлінсон.

– Прошу?

– Згідно з теорією панспермії, життя на Землю потрапило з іншої планети.

Рейчел звелася на ноги.

Щось я взагалі нічого не розумію.

Коркі обернувся до Толланда:

– Майку, продовжуй! Ти ж у нас головний спец із первісного океану.

Толланд, здавалося, був радий підхопити розмову.

– Колись життя на Землі не було, Рейчел. А потім раптово, наче за одну ніч, воно з’явилося. Багато біологів вважають, що такий вибух виявився результатом ідеального поєднання елементів у первісних морях. Проте нам так і не вдалося відтворити цю ситуацію в лабораторних умовах, а тому богослови вхопилися за наш провал як за доказ існування вищих сил, Божественного Провидіння. Вони стверджували, що життя не могло існувати, поки Бог не доторкнувся до первісного океану і не вдихнув у нього життя.

– Але ми, астрономи, – заявив Коркі, – запропонували інше пояснення раптового вибуху життя на Землі.

– Панспермія, – повторила Рейчел, тепер уже розуміючи, про що йдеться.

Вона і раніше чула про теорію панспермії, але не знала, як вона називається.

– Згідно з цією теорією, життя – це наслідок падіння метеорита в первісний океан, у результаті якого на Землі з’явилися перші мікроорганізми.

– Абсолютно точно! – прокоментував Коркі. – І там вони почали множитися і розвиватися.

– А якщо це відповідає дійсності, – продовжила Рейчел, – то форми, які існували до появи життя на Землі і поза нею, мають бути ідентичними земним.

– І знову – прямо в точку.

Панспермія, подумки повторила Рейчел, і досі насилу уявляючи собі потенційні наслідки почутого.

– Отже, ці скам’янілості підтверджують не тільки те, що життя існує десь іще у Всесвіті, вони практично підтверджують теорію про панспермію… тобто про те, що життя було занесене до нас звідкись іззовні.

– І знову правильно! – енергійно кивнув Коркі. – Ми всі запросто можемо виявитися інопланетянами.

Він приставив руки до голови у вигляді двох антен, скосив очі і висолопив язика, зображуючи комаху – прибульця з космосу.

Толланд подивився на Рейчел і зворушливо усміхнувся:

– А цей хлопець є вершиною нашої еволюції.

Рейчел Секстон простувала житлосферою в замріяному настрої; її супроводжували Майкл Толланд і Коркі, а Мін ішов трохи позаду.

– З вами все гаразд? – поцікавився Толланд.

Рейчел поглянула на нього і слабко всміхнулася:

– Так, спасибі, все нормально. Просто… так багато всього звалилося.

Вона подумки повернулася до сумнозвісного відкриття НАСА 1996 року під кодовою назвою ALH84001. Воно стосувалося метеорита з Марса, який, на думку космічної агенції, містив скам’янілі сліди бактерій. Проте буквально за кілька тижнів після тріумфальної прес-конференції, влаштованої керівництвом НАСА, кілька незалежних учених висунули переконливий доказ, що «сліди життя», виявлені в камені, насправді були не більш ніж результатом земного забруднення. Довіра до НАСА зазнала важкого удару. Газета «Нью-Йорк таймс» негайно скористалася цим і саркастично переробила абревіатуру цієї організації: НАуково Сумнівна Агенція.

У тому ж самому виданні, яке надрукувало спростування вчених, палеобіолог Стівен Джей Гулд узагальнив проблему ALH84001, вказавши на той факт, що аргументи НАСА мали швидше хімічний та логічний характер і не були «предметними», як, наприклад, цілком недвозначні кістка чи панцир.

Але тепер не залишалося анінайменшого сумніву, що НАСА вдалося нарешті виявити найнадійніші докази. Жоден, навіть найбільш скептично налаштований учений не зміг би виступити зі спростуванням цих скам’янілих решток. НАСА вже не роздувала якісь незрозумілі й туманні домисли, не намагалася будувати свою аргументацію на основі збільшених фотографій нібито виявлених мікроскопічних бактерій. Агенція надавала справжнісінькі зразки метеорита, у яких неозброєним оком можна розгледіти відбитки біологічних організмів. Не абищо, а воша з фут завдовжки!

Рейчел мимоволі усміхнулася: підлітком вона обожнювала пісню Девіда Боуї, у якій ішлося про «павуків з Марса». Хто б міг подумати, що слова цієї поп-зірки, бісексуала з Британії, виявляться пророчими, провіщатимуть славний момент астрофізики?

Поки Рейчел слухала знайомі акорди, що лунали в її голові, з нею порівнявся Коркі Марлінсон:

– Ну що, Майк уже встиг похвалитися своїм документальним фільмом?

– Ще ні, – зізналася Рейчел, – але я із задоволенням послухаю його.

Коркі поплескав Толланда по плечу:

– Вперед, вундеркінде! Розкажи їй, чому президент вирішив, що про цей найважливіший для історії науки момент розповість усьому світові саме така телезірка, як ти, – у ластах, масці і з дихальною трубкою!

– Коркі, я тебе благаю!

– Ну добре, тоді поясню я, – мовив той, втискуючись між Рейчел і Майком. – Як ви, можливо, знаєте, міс Секстон, сьогодні увечері президент влаштовує прес-конференцію, щоб розповісти всьому світу про метеорит. А оскільки значна частина людства складається з недоумків, то пан президент і попросив Майка стати поряд і все популярно роз’яснити.

– Я дуже вдячний тобі, Коркі, – не витримав Толланд, – дуже мило з твого боку. – Він поглянув на Рейчел. – Насправді Коркі хоче сказати, що, позаяк це питання є таким складним, президент цілком справедливо вирішив, що невеликий документальний фільм про метеорит допоможе зробити інформацію доступнішою для пересічних американців. На жаль, далеко не всі наші співгромадяни встигли одержати вчений ступінь з астрофізики.

– Знаєте, – знову пустив шпильку Марлінсон, – я нещодавно дізнався ось про що: президент нашої країни – пристрасний прихильник програми «Дивовижні моря». – Жартівливо засмучуючись, він похитав головою. – Уявляєте, Зак Герні, лідер вільного світу, примушує секретарку записувати серії на відео, а потім розслабляється після напруженого трудового дня.

Толланд знизав плечима:

– Що я можу на це сказати? Тільки те, що пан президент має добрий смак.

Рейчел почала розуміти, наскільки хитромудрим був план президента. Політика – це вміння грати на засобах масової інформації, і Рейчел уже уявляла собі той інтерес та наукову достовірність, які забезпечить прес-конференції поява на телеекрані популярного ведучого Майкла Толланда. Для реалізації свого бліцкригу та реабілітації НАСА Зак Герні залучив ідеальну людину. Скептики опиняться у скрутному становищі. І їм буде важко поставити під сумнів наведену президентом інформацію, якщо її підтвердять кілька найбільш шанованих у країні учених і популярний телеведучий.

Марлінсон пояснив:

– Майк уже зняв сюжети про всіх нас, цивільних, а також про більшість фахівців НАСА. І ставлю на кін свою Національну премію: наступна в його списку – ви.

Рейчел обернулася до нього і зміряла поглядом:

– Я? Та що ви кажете? Мене ніхто на це