read-books.club » Інше » Мистецтво кохання 📚 - Українською

Читати книгу - "Мистецтво кохання"

242
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мистецтво кохання" автора Публій Овідій Назон. Жанр книги: Інше. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 28 29 30 ... 35
Перейти на сторінку:
злочин? 552     Тільки на злочин такий кралі всі йдуть залюбки. 553 Хоч попервах удавайте не жадібних: свіжий коханець, 554     Щойно побачить сильце, тут же чкурнути готов. 555 Як не однакова збруя підходить для того, хто здавна 556     Тягне робочу шлею, — і молодого коня, 557 Так не годиться в однаковий спосіб ловити статечних — 558     І юнаків, про яких кажуть: зелене іще. 559 Цей, недосвідчений, тільки-но стане на службу в Амура, 560     Тільки-но в спальню твою, жертва свіженька, шмигне, — 561 Хай лиш до тебе все горнеться, хай лиш одну тебе знає, 562     Муром міцним той засів високо обгороди! 563 Бійся суперниці! Будеш одна з ним — твоя перемога: 564     Владу й любов, пам'ятай, з кимось ділити не варт! 565 Той же, вояка старий, буде стиха любити, розумно, 566     Стерпить таке, що ніяк не по плечу юнаку. 567 Він ні ламати дверей, ні одвірків палити не стане, 568     Щічки, впавши у гнів, любці своїй не дряпне, 569 Одягу ні на собі не порве, ні на ній; за волосся 570     Він її теж не смикне, не допровадить до сліз: 571 Це — юнакам, од жаги очманілим (зелене ж бо!) личить, 572     Ну, а бувалець, кажу, навіть до болю глухий. 573 Він неквапливим згоряє вогнем, мов те сіно змокріле, 574     Мов на гірському хребті тільки-но зрубаний дуб. 575 Перша — певніша любов, а плідніша, вагоміша — друга: 576     Яблука стиглі мерщій, поки не впали, зривай! 577 Без недомовок тепер (перед ворогом — навстіж ворота!) — 578     Навіть невірність свою вірністю вмій приховать! 579 І пам'ятайте: що легко дається — недовго втішає, — 580     Часом до милих забав хитру відмову підкинь. 581 Хай, на порозі простягтись: "О двері жорстокі!" — зітхає, 582     Часто хай просить тебе, часто — хай і грозить. 583 Так до гіркого звертаємось, солодощів попоївши, 584     Й при ходовому, бува, вітрові гине судно. 585 Тим-то жінок своїх чоловіки не пестять занадто: 586     Кожен при жінці своїй будь-коли може лягти. 587 І навпаки: скаже сторож "Не можна!" — одразу лютіша 588     Через відмову жорстку нас розпікає жага. 589 Втім, дерев'яного киньте меча — повоюємо справжнім, 590     Хоч проти нас, певна річ, тут же повернуть його. 591 Хай твій коханець новий, в сильці опинившись, гадає, 592     Що в твоїй спальні лиш він — гість і єдиний владар. 593 Потім дай знати йому, що й суперник сюди заглядає: 594     Не підстьобнеш його так — хутко зів'яне любов. 595 Гарно рисак на змаганнях біжить, коли спереду й ззаду 596     Коні копитом гулким землю розгонисто б'ють. 597 Навіть погаслу жагу розворушує наново кривда — 598     Свідчити сам я берусь: лиш коли скривдять — люблю. 599 Та щодо ревнощів тих — хай лиш здогади будуть у нього: 600     Хай тут уява його гору бере над знанням. 601 Хай він гадає, що хтось за ним стежить оком недремним, 602     Що у коханки — хмурний, повний злоби чоловік. 603 Та, що нічого ніде не грозить їй, — то не насолода: 604     Будь хоч Таїдою, все ж вигадай страх хоч якийсь! 605 Замість у двері ввійти, крізь вікно, скажімо, хай лізе, 606     Ти ж, мовби дома біда, знітившись гостя прийми. 607 Хитра служниця на те "Ми пропали!" — хай вигукне, вбігши, 608     Ти — юнака заховай, щоб у куточку тремтів. 609 Спокою трохи, любові додай до страхів тих, одначе, 610     Щоб не подумав: "Ти бач, скільки-то коштує ніч!" 611 Як — чоловіка кмітливого, як одурить охоронця, 612     Що не склепляє очей, — чи говорити про те?.. 613 Жінка хай мужа боїться свого, під замком нехай буде — 614     Так і закони, й права, й приписи цноти велять. 615 Та під замком буть тобі, кому щойно даровано волю?.. — 616     Ні! Щоб водити за ніс — швидше до таїнств моїх! 617 Хоч би очей в тебе стільки впивалось, як мав їх сам Аргус, 618     Будь-кого перехитриш, тільки б охота була! 619 От, припустімо, й листа не напишеш (усюди той сторож!), 620     Так, але ж лазня ще є — там уже будеш сама! 621 Й служка довірена, вклавши табличку за пазуху теплу, 622     Будь-кому зможе її без перешкод віднести. 623 Що там за пазуху? Десь при стегні або й до підошви 624     Хай, прикріпивши, несе сповнені ласки слова! 625 Сторож надто зіркий? Не треба таблички — хай служка 626     Спину підставить: на ній, мов на табличці, пиши.
1 ... 28 29 30 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мистецтво кохання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мистецтво кохання"