Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

Побачити, почути, але вирішити, що це лише сон.

Бути роздертим дияволом. Прокинутися від того, що хтось доторкнувся до твого плеча. Закричати, а тим часом холодна лапа затулить тобі рота. Надсилу розплющити очі, без можливості поворухнутися, лише бачити чорну тінь над колискою, ліжком, над тим, хто лежить поруч. Або чути, як та, котру ти називав «моя дівчинка», розмовляє з кимось крізь сон тріскучим злим голосом, а коли намагаєшся збудити її, вганяє в тебе кігті.

— Я побачив його!

— Він жахливий!

— У нього крила і нема очей!

— Моя померла сестра! Вона тут!

— Четверта, — сказав Отець Є.

Четверта ранку — час, коли нечисть відступає сама. Час, коли народжується ранок. Але все одно світні силуети у вікнах старих будинків. Велетенські звірі на темних вулицях, вони завмирають перед колом ліхтарного світла — єдиної перешкоди та єдиного порятунку.

— Не бійся. Ходімо.

Озирнутися і не побачити її. А вранці знайти лише залишки її закривавленої суконьки.

До шостої ранку. До першого удару дзвонів.

«І дано тобі буде керувати зірками, збирати їх до одного рухливого гурту, а сонце сходитиме там, де ти йому накажеш. Безсмертя буде дано тобі. А всі стихії ляжуть біля ніг твоїх».

Я погортала книгу й поставила її на місце. Мисливців не було. Музичний автомат співав далі:

— А ввечері. Увечері. Увечері. Я. Ти. Ти. Ти. Ти. Ти…

Але потім не витримав і сказав:

— На нашій хвилі — реклама.

Почитаємо «Демонологію». «Демонологія» або якийсь «Відьомський Молот»:

— Окресли довкруг себе коло…

— Виголоси ім’я демона п’ятого дому, захистися від нього вогненним колом…

— Простроми віск голкою та скажи…

Розгорнемо додаток до інструкції з військової охорони об’єктів, а там:

«Ім’я ворога Демон

Стать: без статі

Рівень небезпеки:100 відсотків

При виявленні:Знищити!

Спосіб знищення: Освячена вода, слово Любові.

Одержимий Безликою Почварою має одразу бути знищений».

І знову «Демонологія» та «Демономанія»:

«Що таке нечисті? Вигадка? Нагода звинуватити когось у власній недосконалості, недолугості та надмірному потуранні своїм вадам.»

«Матеріалізація та одухотворення пороків, що передаються спадково, поглядом, словом і думкою».

«Паралельний світ та його безмежний космос проекційно наклався на наш світ через загибель усесвіту, що колись був між ними».

Я теж реготала, коли це прочитала…

Усе почалося тоді, з Першої Великої Війни, коли через лють і ненависть Світло стало Імлою, а Творіння — Руйнацією.

Було лише Світло і Тьма. Ні бойових колісниць, ні трубного ревіння, ні величезних вогняних мечів. Але то була страшенна битва, тоді перемогло Світло й залило собою весь Усесвіт, і рятуючись від нього, Тьма не знайшла іншого притулку — лише в підземеллі пекла.

— Бути тобі там довіку!

Так закінчилася Перша Велика Війна, — з неї почалися мільйони Великих Воєн.

Але демони повертаються.

— Вони завжди повертаються.

Завжди-завжди.

Знання стародавніх цивілізацій — магія та чаклунство — із понищених храмів, а лазуритовий міст — у печери та гнізда, сховані в нетрах. Клани обраних недосяжних для дичавіючих до звіриного стану кожні двадцять тисяч років земних істот. Завдяки кланам обраних зберігаються знання. Їх передають одне одному, фіксуючи тайнописом померлих мов, укладаючи імена демонів та князів зла з новонароджених літер та віддаючи ці знання людям, тільки-но вони поверталися з печер у міста і храми. Аби зло ніколи не вичерпувалося, щоб воно завжди мало зворотній шлях.

«Земні істоти — чи то людей, чи то ящерів або напівконей — повсякчас приваблює чаклунство. Легкодосяжна мета, прості методи творення любові, враз набуті багатство і щастя.

Помститися, наблизитись, одержати знання, тобі не дані. Й не тому, що в цьому переродженні ти ще не здатний сприйняти їх, а через те, що для тебе вони просто згубні.