Читати книгу - "Infernale. Пекельний сеанс"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— То її можна перевести?
Нестор пройшов через кімнату, переступаючи через кабелі, до іншого столу. Там лежав якийсь механізм, прикритий душовою фіранкою. Здмухнувши з неї пил, він зняв покривку.
— Це те, про що я думаю? — спитав Чарлі.
— Фотомеханічний оптичний принтер, — відповів Нестор. Він постукав нігтями по коліщатках. — Спеціальна проекційна голівка зі змінними коліщатками і складаними штифтами, для фіксації плівки без завдання пошкоджень. Я можу змінювати голівки і штифти, які потрібні для опрацювання плівки, але не розірвуть її на клапті. Бачите кодувальну пластину зверху? Вона налаштовується, і це дозволяє синхронізувати кадри з нестандартними рамками. Оскільки паперові позитиви робляться на тривалій базі, без коригування в залежності від різниці щільності вихідних негативів, я можу влаштувати так, щоб відбите світло, необхідне для поверхні паперових позитивів під час копіювання, регулювалося, підсилюючи та зменшуючи світло в залежності від того, наскільки світлими чи темними є епізоди.
— Я вже бачив це раніше, в Центрі зберігання кінофільмів в Огайо, — сказав Чарлі.
— Це модифікована версія того, яким користуються вони. Їхній був обладнаний відеопередавачем і кадровим буфером — та все одно оператору доводилося вирівнювати кожен кадр вручну, а це ще той клопіт.
Він погладив кришку сканера, наче то була вродлива жінка.
— Кадрове вікно коротке і просте. Плівка намотується на шість тридюймових частинкових переносних валиків і через кадрове вікно.
Вітмен зиркнув на Нестора і постукав по годиннику. Нестор не звернув на нього уваги.
— Цій паперовій плівці добрих років сто, — мовив Чарлі. — Гадаєш, твій принтер упорається?
— Можеш перевірити, — сказав Нестор. Хвилюючись, він починав говорити швидко. — Кришка вигнута, тож навіть деформована плівка, як-от ваша, лежатиме щільно за мінімального тиску на неї. Система керування мотором застосовує патентований контрольний натяжний важіль, і його позиція зчитується сенсором з ефектом Голла, який відстежує положення магніту, встановленого в осьовій точці важеля.
— Я схожий на того, хто розуміє марсіанську? — обурився Вітмен.
— Цей принтер здатен зробити негатив, а вже з нього копії на 35-міліметрову плівку. І виглядатимуть вони як точні копії оригінальних паперових позитивів. З цього моменту можна зберігати їх на медіа-плеєрі чи робити QuickTime-файли для комп’ютера, якщо хочете тримати їх під рукою для перегляду і легкого копіювання. Я міг би зробити все це, і зробити добре. Але не буду.
Останні кілька слів він виплюнув із відразою, увесь час невідривно дивлячись в очі Вітмену.
— Нам потрібна твоя допомога, — сказав Чарлі. Він відчував присутність Вітмена поряд із собою. — Тобто, мені потрібна твоя допомога.
Нестор похитав головою.
— Це занадто, Чарлі. Я ціную нашу дружбу, але… — він знову вказав на Вітмена. — Я не роблю послуг нижчим формам життя.
Чарлі знову благально подивився на нього, але каталонець чути нічого не хотів.
— Як ти міг подумати, що я таке робитиму?
Тоді заговорив Вітмен. Він вказав на портрет чоловіка в бобровому капелюсі, безрукого метальника ножів, божевільного лікаря, Лона Чейні в «Лондоні після опівночі».
— Як сильно ти хочеш цей фільм?
— Що?
— Не чув, що я сказав?
— Що ти маєш на увазі?
— На що ти готовий, щоб отримати в руки «Лондон після опівночі»? — спитав Вітмен.
Нестор відповів не одразу. Вітмен, тепер уже впевнений, продовжував:
— Ти міг би, скажімо, допомогти старому знайомому з переведенням паперової плівки в інший формат?
Нестор спантеличено розкрив рота.
— Дурня, — ледь вимовив він.
Вітмен знизав плечима, всміхаючись — то була посмішка переможця.
— Де ти його знайшов? — спитав Нестор.
— В одному фільмовому сховищі на кордоні Калвер-Сіті та Інглвуда — я кажу про середину 80-х — у Тернері, після викупу фільмів MGM.
Нестор вгатив кулаком по правому коліну.
— Чорти б мене вхопили. Вони таки мали його весь цей час, ті ідіоти!
— На ньому був напис «Гіпнотизер» — одна з його назв у британському прокаті. Винятково добрий стан. Ніхто ніколи не перевіряє альтернативні назви.
– І, гадаю, вони просто впустили тебе взяти що схочеш.
Вітмен всміхнувся.
— Якось так.
Нестор пошепки вилаявся.
— Для таких речей є назва: це називається злочином.
— Деякі предмети просто вивалюються з кузовів вантажівок. Так буває. Перевір статистику.
– І ти продав його?
— За кругленьку суму.
— Ти ж сучий син.
— Спочатку я зробив кілька копій для себе й приятелів, звісно. Можеш отримати мою 16-міліметрову копію, якщо хочеш. Але натомість ти маєш дещо зробити для мене.
— Ти огидний.
— Хто шукає, той знайде. Ти ж знаєш, ті тупоголові в MGM справді вважали, що фільм зник. Тож вони не просто не тямили, чим володіють — його реставрація була не в пріоритеті. Вони промаркували його як «НЕВІДОМИЙ» у довжелезному списку такого собі чистилища для фільмів, назви яких сподіваються відновити колись. Копія, звісно, була повна. А якби я залишив її там — хтось інший знайшов би, уже коли фільму настав би гаплик. Принаймні завдяки мені цю чортову плівку хоч хтось подивиться. Її врятовано.
— То ти кажеш: краще нехай фільм буде в руках якогось приватного колекціонера, котрий усього лишень не має рекомендацій, окрім того, що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Infernale. Пекельний сеанс», після закриття браузера.