Читати книгу - "Стів Джобс"

— Я непогано справлялася із завданням, але на деяких схибила,

- пригадує вона.

Це дуже не сподобалося Джобсу.

— Ми не можемо втратити жодного чипа, - сварився він.

І він доручив Елізабет займатися бухгалтерією й оформленням документів за столом у кухні, а сам займався зварюванням. Коли схема була готовою, її передавали Возняку.

— Тоді я прикріплював кожну складену мікросхему до телевізора і клавіатури, щоби побачити, чи вона працює, — казав він. — Якщо вона працювала, ми запаковували її. Якщо ж ні - мені доводилося визначати, що саме не працює, і лагодити.

Пол Джобс навіть призупинив лагодити старі авто, щоб віддати гараж у розпорядження команди Apple. Він установив довгий верстак, на нову пластикову стіну повішав креслення комп’ютерів і в рядок поставив підписані ящики для комп’ютерних деталей. Він також сконструював контейнер із тепловими лампами, в якому мікросхеми можна було протестувати вночі під дією високих температур. Часом Стів утрачав самовладання, і це часто траплялося у його спілкуванні з батьком.

— Що трапилося? — тоді питав Пол. — У тебе пір’ячко в дупі?

Іноді батько просив дати йому телевізор, щоби подивитися кінець футбольного матчу. Під час таких перерв Джобс і Коткі йшли на вулицю і, розташувавшись на галявині, грали на гітарі.

Клара Джобс зовсім не заперечувала проти того, що її будинок був закиданий купою речей і там завжди тинялися гості, але і“і засмучували дивні дієти сина.

- Вона закочувала очі, чуючи про його найновіші дієтичні захоплення, — пригадувала Голмс. — Матір хотіла, щоби її син був здоровим, а він тим часом проголошував химерні речі на кшталт: «Я харчуюся лише фруктами і буду вживати листя, яке збирали неза-йманки під місячним сяйвом».

Після того як Возняк затвердив десятки мікросхем, Джобс повіз їх до «Крамниці байтів». Терел не очікував такого. Машини не були оснащені джерелами живлення, ящиками, моніторами чи клавіатурами. Чесно кажучи, він очкував чогось більш довершеного. Але Джобс витріщився на Терела, і тому довелося взяти замовлення й оплатити його.

За тридцять днів Apple починав ставати успішним.

- Нам удалося виготовити схеми дешевше, ніж ми думали, адже я домовився про нижчу ціну на запчастини, — пригадував Джобс. — Так, на гроші, які ми отримали за продані п’ятдесят схем у «Крамниці байтів», можна було купити ще близько ста частин.

Можна було отримати ще більше грошей, продавши решту п’ятдесят друзям і колегам із «Домашнього комп’ютерного клубу».

Елізабет Голмс стала офіційним бухгалтером і працювала на пів-ставки за 4 долари за годину. Вона приїздила з Сан-Франциско раз на тиждень і намагалася зрозуміти, як тримати бухгалтерську книгу Джобса в порядку. Щоб Apple здавалася справжньою компанією, Джобс підписався на послуги автовідповіцача, який передавав повідомлення його матері. Рон Вейн намалював логотип, використовуючи вікторіанський стиль малювання. На логотипі був зображений Ньютон, який сидів під деревом, а знизу була цитата з Вордсвор-та: «Розум, що постійно блукатиме морями думки. Наодинці». Втім, цей слоган був надто дивним. Він скоріше пасував Вейну, ніж комп’ютерам Apple. Можливо, цьому випадку навіть більше відповідала б інша цитата з Вордсворта: «Бачити ту зірку вже було щастям / Але бачити молодим — було найвишцм блаженством».

- Я вважав, що ми стали учасниками найбільшої революції, яка лишень могла трапитися, — згодом тріумфував Возняк. — Я не тямив себе від радощів, що є частиною цього процесу.

Воз почав уже думати над новою машиною, і тому першу вони назвали Apple І. Джобс і Воз їздили туди-сюди по Ель-Каміно-Реал і намагалися знайти магазини електроніки, щоби продати її. Окрім півсотні комп’ютерів, які вони продали «Крамниці байтів», і ще півсотні, яку купили друзі, вони склали ще сто машин для продажу у роздрібних крамницях. Не дивно, що їхні думки розходилися: Возняк хотів продати так, щоб повернути витрачене, а Джобс хотів ще й серйозно заробити. І Джобс таки здобув перемогу. Він визначив ціну, втричі більшу за ту, яка б тільки окуповувала вартість схем, і додав 33% до ціни у 500 доларів, що платили оптом у крамницях Терела та в інших магазинах. Результатом стала сума 666 доларів і 66 центів.

— Мені подобався повтор цифр, — казав Возняк. — Телефонний номер для мого сервісу телефонних жартів був 255-6666.

Ніхто з них навіть і не здогадувався, що комбінація цифр 666 символізувала число диявола, але пізніше їм довелося вислухати купу нарікань, які посилилися після минулорічного виходу на екрани фільму «Омен». (У 2010 році оригінал комп’ютера Apple був проданий на аукціоні Крісті за 213 тисяч доларів.)

Перша стаття про новий комп’ютер з’явилася у липневому номері часопису Interface за 1976 рік - журналу для аматорів, який уже не випускається. Джобс та його друзі все ще складали комп’ютери власноруч, але у статті його називали директором із маркетингу та «колишнім особистим консультантом Atari». Таким чином, Apple виглядав справжньою компанією. «Стів спілкується з багатьма комп’ютерними клубами, щоби тримати руку на пульсі цієї молодої індустрії», - йшлося у статті. Далі цитувалося його пояснення: «Коли ми зможемо знати їхні потреби, почуття та мотивації, то зможемо відповідати на це і давати їм те, чого вони хочуть».

Тоді вони мали й інших конкурентів на додачу до Altair. Найбільшими з них були IMSAI8080 і Processor Technology Corporation’s SOL-20. Останню заснували Лі Феленштейн і Гордон Френч із «Домашнього комп’ютерного клубу». Вони всі показували свої творіння на Фестивалі персональних комп’ютерів під час Дня праці у 1976 році, який проходив у готелі в Атлантік-Сіті, що у штаті Нью-Джерсі. Джобс і Возняк полетіпи лініями TWA до Філадельфії, помістивши один комп’ютер Apple /в коробку з-піц цигарок. В іншій коробці був прототип машини, над якою працював Возняк. За ними сидів Феленштейн, який, побачивши Apple І, зауважив, що «це зовсім не вражає». Возняка обурила розмова на задньому ряді.

- Ми чули, як вони говорили на своїй бізнес-мові, — пригадує він. - Вони вживали такі слова, яких ми ніколи й не чули.

Більшість часу Возняк провів у готельному номері, працюючи над новим прототипом. Він надто соромився і не хотів стояти за столом, який у виставковій залі надали спеціально для Apple. Деніел Коткі приїхав потягом із Мангеттену. Там він учився у Колумбійському університеті. На виставці він підміняв Джобса, коли той оглядав