read-books.club » Сучасна проза » Колекціонер 📚 - Українською

Читати книгу - "Колекціонер"

144
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Колекціонер" автора Джон Роберт Фаулз. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 28 29 30 ... 77
Перейти на сторінку:
І тут підійшла, раз — і сіла мені на коліна. Це захопило мене зненацька. Якимось чином вона перекинула руки через мою голову і раптом поцілувала мене в губи. Тоді поклала мені голову на плече.

— Не напружуйся так, — сказала вона.

Мене немов блискавкою вдарило. Я не міг нічого вдіяти.

— Пригорни мене, — попросила вона. — Ось так. Хіба не гарно? Я не важка? — і вона знову поклала голову мені на плече, а я поклав руку їй на талію. Вона була вся тепла і пахла парфумами, і, треба сказати, халат застібався дуже низько й розлітався вище її колін, але, здається, їй було байдуже, вона просто поклала ноги на диван.

— Що таке? — спитав я.

— Ти такий напружений. Просто розслабся. Немає чого перейматися.

Ну я й намагався, вона спокійно лежала, але я відчував, що в цій ситуації щось не так.

— Чому ти мене не цілуєш?

Я розумів, що справді щось відбувається. Що робити, не знав, поцілував її в маківку.

— Не так.

— Я не хочу, — відмовився я.

Вона підвелася, все ще сидячи на моїх колінах, і подивилася на мене.

— Не хочеш?

Я відвів погляд, це було важко при тому, що вона обвила руками мою шию, і не знав, що сказати, щоб її зупинити.

— Чому ж?

Вона сміялася з мене.

— Я можу занадто далеко зайти, — пояснив я.

— Та і я теж.

Я розумів, що вона сміється, знову кепкує з мене.

— Я знаю, хто я такий, — сказав я.

— Який же?

— Не такий, як тобі подобається.

— Ти хіба не знаєш, що буває такий час, коли кожен чоловік привабливий? Еге ж? — Вона ніби злегка струсонула мою голову, немовби я дурник.

— Не чув про таке.

— Ну а воно отак.

— Мені не подобається те, до чого це веде.

— А мені все одно, до чого воно веде. Який же ти повільний! — і раптом вона мене знову поцілувала, я навіть відчув її язик.

— Хіба не приємно?

Звичайно, я мав сказати: так, звичайно. Я не розумів, що в неї насправді на думці, і це мене нервувало, на додачу до того, що я в кожному разі нервувався через її поцілунки тощо.

— Ну давай же. Спробуй.

І вона розвернула до себе мою голову. Я мав це зробити, і її рот був дуже приємний. Дуже м’який.

Я відчував, що дуже слабкий. Я мав би сказати їй одразу, щоб вона так гидко не поводилася. Але я був дуже слабкий. Немовби робив це проти своєї волі.

Вона знову відкинула голову, і я зміг побачити її обличчя.

— Це ти вперше з дівчиною цілуєшся?

— Не кажи дурниць.

— Ти розслабся. Не нервуйся, не соромся.

Тоді вона потяглася до мене і почала цілувати мене знову з заплющеними очима. Звичайно, вона випила три чарки хересу. Далі вийшов уже геть незручний момент, я відчув себе дуже збудженим, а я завжди розумів (щось таке я чув в армії), що джентльмен володіє собою до певного моменту, тож я просто не знав, що робити. Я подумав, що вона образиться, і намагався сісти рівніше, коли вона відняла від мене свої губи.

— Щось не гаразд? Тобі незручно?

— Так.

Тоді вона встала з моїх колін, зняла руки з моєї шиї, але все одно сіла дуже близько.

— Не розв’яжеш мені руки?

Я встав, мені було соромно, я мусив підійти до вікна і вдати, ніби щось роблю зі шторою, весь цей час вона стежила за мною через спинку дивана, сидячи на ньому з ногами.

— Фердинанде! Щось не гаразд?

— Усе гаразд, — одказав я.

— Немає чого боятися.

— Я не боюся.

— Тоді повертайся. Вимкни світло. Хай буде тільки камін.

Я зробив, як вона сказала, але залишився біля вікна.

— Приходь, — вона так манливо, переконливо це сказала.

Я сказав:

— Так не можна. Ти просто вдаєш.

— Правда?

— Ну ти ж знаєш.

— А чом би тобі не перевірити?

Я не зрушив з місця, весь цей час я розумів, що це велика помилка. Тоді вона встала і підійшла до каміна. Я вже не відчував збудження. Як не дивно, я всередині був зовсім холодний.

— Підійди, присядь тут.

— Мені й тут добре.

Раптом вона підійшла до мене, взяла мене обома руками за руку і потягла до вогню, я дозволив їй себе повести. Там вона витягла руки вперед, вигляд у неї був такий, що я її розв’язав. Вона одразу підійшла впритул і поцілувала мене, для цього вона майже мусила стати навшпиньки.

І тут вона зробила вже геть шокуючу річ.

Я не повірив своїм очам: вона відступила на крок і розв’язала халат — під ним нічого не було. Вона була гола. Я швидко поглянув і відвів погляд, а вона просто стояла там, усміхалась і чекала — це можна було просто відчути, — чекала, що я піду до неї. Вона підвела руки і почала розпускати волосся. Це була навмисна провокація: вона стояла там гола у відблисках вогню. Я не вірив у це, радше був змушений повірити, але я не міг повірити, що це саме те, чим воно здається.

Це було жахливо, мені стало недобре, я відчув, що тремчу, був ладний крізь землю провалитися. То було ще гірше, ніж із повією: ту я не поважав, але з Мірандою я б сорому не переніс.

Ми там стояли, вона просто переді мною струшувала волосся, розпушуючи його, і мені ставало дедалі більш соромно. Далі вона підійшла і почала знімати з мене піджак, краватку, розстібнула один за одним ґудзики на сорочці. Я був як віск у її руках. Тоді вона почала стягувати з мене сорочку.

Я все думав: стій, зупинися, припини, так не можна, але я був занадто слабкий. Далі вже я був голий і вона була переді мною, обіймала мене, але я був весь напружений, немовби то був якийсь інший я й інша вона. Я розумію, що не був тоді нормальний, не робив те, що від мене очікувалось, і вона зробила дещо таке, про що я розповідати не буду, скажу тільки, що ніколи не думав, що вона на таке здатна. Вона лежала біля мене на дивані і таке інше, але в

1 ... 28 29 30 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Колекціонер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Колекціонер"