Читати книгу - "Хід королем"

— Шкоди уряду вже завдано. Після сьогоднішнього «Часу питань до прем'єр-міністра» я не сумніваюся в тому, що завтрашні газети почнуть цькування, підтримуючи ваші — на їхню думку — погляди і нападаючи на уряд, який вони змалюють як бездушний і деспотичний. І понаписують, що в нас цензура.

Король похмуро всміхнувся: все-таки Уркгарт визнає, до кого схиляється народна прихильність.

— Такі статті будуть нам лише на шкоду, сір. Вони заб'ють між нами клин, виставлять на суд людський ті статті нашої Конституції, які краще тримати під покровом темряви. А це — серйозна помилка.

— З чийого боку?

— З боку нас обох. Ми повинні зробити все можливе, щоб цього уникнути,— заявив Уркгарт, і його слова повисли в повітрі, доки він намагався вловити реакцію свого співрозмовника, однак помітив лише гнівну припухлість навколо очей.— Ми повинні спробувати не дати газетам зруйнувати наші взаємини.

— Гаразд, то на що ви очікуєте — що саме я маю зробити? Не я почав цей публічний скандал, ви ж знаєте.

Гострий на язик Уркгарт глибоко вдихнув, щоб згладити цю гостроту.

— Я знаю, сір. Я знаю, що це не ви почали. Але ви можете це зупинити.

— Я? Як?

— Ви можете це зупинити, або принаймні зменшити шкоду, просто з Палацу. Ваш прес-секретар має сьогодні ж увечері подзвонити всім редакторам газет і сказати, що між нами не було ніяких суперечок.

Король кивнув, обдумуючи пропозицію.

— Підтримаємо конституційну фікцію, нібито король і уряд єдині, еге?

— Саме так. І він повинен натякнути, що преса неправильно витлумачила цей витік, що чернетка не відображає ваших поглядів. Можливо, припустити, що чернетку підготував для вас ваш радник абощо?

— Спростувати мої слова?

— Спростувати, що між нами є якісь розбіжності.

— Дозвольте мені внести ясність. Ви хочете, щоб я відмовився від своїх переконань...— (Пауза).— Ви хочете, щоб я брехав.

— Це просто згладжування гострих кутів. Виправлення шкоди...

— Шкоди, якої завдав не я. Я ніколи публічно не висловлювався проти вашої позиції й не робитиму цього. Мої погляди цілком особисті.

— Вони не можуть бути особистими, коли вже розміщені на перших шпальтах усіх газет! — Уркгарт не міг приборкати гніву: виграти в цій суперечці було вирішальним.

— Це ваша проблема, не моя. Я обговорював свої ідеї тільки у вузькому родинному колі, за обіднім столом. Не у присутності палацових слуг. Не у присутності журналістів. Звісно, не у присутності політиків.

— Отже, ви це обговорювали.

— Приватно. Як і повинен, якщо уряд не потребує моїх порад.

— Є такі поради, без яких уряд може обійтися. Врешті-решт, нас обрали для того, щоб керувати країною.

— Містере Уркгарт! — блакитні очі палали обуренням, побілілі руки вп'ялися в підлокітники фотеля.— Я можу нагадати вам, що вас не обирали прем'єр-міністром — принаймні не всенародно. У вас немає мандата. До наступних виборів ваша посада, у кращому разі, конституційно тимчасова. Між тим, я — монарх, який має привілей, наданий мені звичаєвим правом і клятим писаним конституційним законодавством, консультуватися з вами і давати вам поради.

— Приватно.

— Й у мене немає конституційного обов'язку публічно брехати, щоб врятувати урядову шкуру.

— Ви маєте допомогти з редакторами.

— Чому?

— Тому, що...— (Тому, що як він не допоможе, на довиборах Уркгартові прийде неминучий кінець).— Тому, що вас не повинні бачити за тим, що ви сперечаєтеся з урядом щодо політичних питань.

— Я не зречуся власних переконань. Це образливо для мене не тільки як монарха, але і як людини. Й у вас немає клятого права вимагати цього!

— Як монарх ви не маєте права на особисті переконання в політично дражливих питаннях.

— Ви заперечуєте мої права як людини? Як батька? Як ви можете дивитися в очі вашим дітям...

— У таких питаннях ви не людина, а конституційний інструмент...

— Гумова печатка для ваших дурощів? Ніколи в житті!

— ...який на публіці має підтримувати законно обраний уряд з усіх питань.

— Тоді я пропоную вам, містере Уркгарт, спочатку пройти всенародне обрання. Скажіть людям, що вас не хвилює їхнє майбутнє. Скажіть їм, що ви готові бачити шотландців у горі та відчаї. Що ви не вважаєте образливим для англійців, коли вони не знають іншої домівки, крім картонної коробки у брудних підземних переходах. Що чимало районів у наших містах — «заборонена зона» для поліції чи соціальних працівників. Скажіть їм, що вас нічого не хвилює, окрім як напихати кишені ваших прибічників. Скажіть усе це людям, отримайте перемогу на виборах — і тоді повертайтеся сюди й висувайте мені ваші вимоги. Але доки цього не сталося, я заради вас не брехатиму!

Король зірвався на ноги — його підстьобнув радше нестримний гнів, ніж свідоме бажання скінчити аудієнцію. Однак Уркгарт знав, що продовжувати немає сенсу. Король непохитний, він не погодиться прогинатися, принаймні доки Уркгарт не переможе на виборах, відстоявши своє право на посаду прем'єр-міністра. Повільно перетинаючи кімнату, Уркгарт знав: королівська непохитність знищила будь-яку можливість дострокових виборів і перемоги в них.

Розділ сімнадцятий

Той, хто бажає осідлати принцесу, мусить мати довгі віжки.

В особистих покоях Кенсинґтонського палацу задзвонив телефон. Була вже восьма година вечора, і Лендлес не сподівався застати принцесу вдома. Її чоловік був далеко, у Біркенгеді, на відкритті газового терміналу, і Лендлес гадав, що вона буде або з ним, або в місті насолоджуватиметься свободою, але вона відповіла на дзвінок.

— Доброго вечора, ваша королівська високосте. Радий чути, що ви вдома.

— Бенджаміне, який приємний сюрприз,— вона говорила стримано, трохи неуважно, наче щось приховуючи.— Я оговтуюся після нестерпного дня, проведеного в товаристві двох тисяч членкинь Жіночого інституту. Ви не уявляєте, як це втомлює — тиснути стільки рук і вислуховувати всі ці відвертості. Зараз у мене масаж.

— Тоді вибачте, що турбую вас, але у мене є гарні новини.

Він увесь день провів, міркуючи, як вона відреагує на фурор, викликаний промовою, яку принцеса передала йому як перший плід їхньої співпраці. Її наміром було продемонструвати цілісність і глибоку турботу короля як приватної особи; найменше за все вона гадала, що це буде оприлюднено, й анітрохи не припускала, яку бурю це викличе. Може, навіть почнеться розслідування. Чи не