Читати книгу - "Норвезькі народні казки"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
А курка в гору забрела
Була собі колись стара вдова, і жила вона зі своїми трьома дочками далеко від села під горою. Вони були такі бідні, що мали тільки одну курку, тому й упадали коло неї, наче то був найбільший скарб.
Та якось курка пропала. Стара кинулась шукати її навколо хатини, на городі і ніде не знайшла.
— Іди, доню, та пошукай нашу курку, — сказала вона старшій дочці. — І знайди її хоч би й під землею.
Пішла старша дочка шукати курку. Де не шукала, як не кликала, все дарма. Коли це раптом вона почула з гори чийсь голос:
А курка в гору забрела!
А курка в гору забрела!
Дівчина захотіла поглянути, хто там гукає, але під горою впала в глибоку яму й опинилася під землею, у великій кімнаті. З неї двері вели до другої кімнати. Дівчина пішла туди, а з неї знов є двері.
Так вона переходила з кімнати в кімнату, і одна була краща за одну, а в останній з’явився величезний бридкий троль і спитав її:
— Хочеш стати моєю дружиною?
— Ні, не хочу, — відповіла дівчина. — Я хочу швидше вибратися з підземелля і знайти нашу курку.
Троль розсердився, схопив дівчину, вбив її та й кинув у льох.
Мати вдома чекала на дочку, чекала, а за нею і слід пропав. Тоді вона гукнула середню дочку та й каже їй:
— Піди, доню, пошукай свою сестру, а може, заодно й курку десь знайдеш.
Середня сестра пішла тими самими стежками, що й старша. Довго вона шукала, довго кликала курку, аж раптом почула з гори чийсь голос:
А курка в гору забрела!
А курка в гору забрела!
Дівчина здивувалась і пішла поглянути, хто то гукає. І не зчулася, як упала в глибоку яму й опинилась у підземеллі. Там вона пішла з кімнати в кімнату, і одна була краща за одну. А в останній з’явився величезний бридкий троль і спитав:
— Хочеш стати моєю дружиною?
— Ні, не хочу, — відповіла дівчина. — Я хочу якнайшвидше вибратися з підземелля і знайти нашу курку.
Троль розсердився, схопив дівчину, вбив її та й кинув у льох.
Мати вдома довго чекала на другу дочку, а за нею і слід пропав. Тоді вона гукнула найменшу дочку і сказала їй:
— Піди, доню, пошукай своїх сестер. Погано, що пропала наша курка, та ще гірше буде, коли ми не знайдемо твоїх сестер. А заодно, може, знайдеш і курку.
І дівчина пішла на пошуки. Довго вона шукала, довго кликала, проте не знайшла ні курки, ні своїх сестер. Так вона дійшла до гори і почула звідти голос:
А курка в гору забрела!
А курка в гору забрела!
— Що за диво, — сказала сама собі дівчина. — Може, то мені вчулося? Ану гляну.
Та не встигла вона й кроку ступити, як упала в яму й опинилася в підземеллі. Там вона пішла навмання з кімнати в кімнату, а вони гарні, одна краща за одну. Але дівчина не злякалась, а все роздивлялася навколо і помітила льох. Вона зазирнула туди, побачила неживих дівчат і відразу впізнала, що то її сестри.
Стоїть вона над льохом, коли це до неї підходить троль та й питає:
— Хочеш бути моєю дружиною?
— Хочу, — відповіла дівчина, бо здогадалася, як повелось її сестрам.
Зрадів троль, що вона захотіла стати його дружиною, і надарував їй гарних суконь, таких, що вона зроду не мала.
Пожила дівчина трохи в підземеллі, і так їй стало сумно, так тяжко на серці, що хоч сядь та й плач.
— Чого ти така сумна? — спитав її троль.
— А того сумна, що не можу піти до своєї матері. В неї, мабуть, нема чого ані їсти, ані пити, і ніхто їй не допоможе.
— Ні, до матері я тебе не пущу, — відповів троль. — Але набери в мішок харчів, і я віднесу їх сам.
— Дякую тобі, — сказала дівчина. — Зараз я приготую все.
Взяла дівчина мішок, насипала наспід золота й срібла, а зверху прикрила його харчами. І попросила троля, щоб він не заглядав у мішок. Він пообіцяв, що не загляне.
Троль пішов, а дівчина й підглядає за ним у щілину в горі. Пройшов він трохи та й каже сам до себе:
— Дуже цей мішок важкий. Ану загляну, що в ньому.
І почав розв’язувати мотузку. Тоді бабина дочка загукала:
— А я тебе бачу! А я тебе бачу!
— Ну й очі в тебе, хай тобі біс! — сказав троль і більше не зважувався чіпати мішка.
Він прийшов до вдовиної хати, кинув мішок через поріг і сказав:
— Ось вам харчі від вашої дочки, але не пробуйте шукати її.
Пожила бабина дочка ще трохи у троля, аж ось одного дня в підземелля звалився цап.
— Хто тебе сюди просив, кудлата почваро! — крикнув троль.
Він схопив цапа, вбив його і кинув неживого в льох.
— Ну навіщо ти його вбив! — заплакала бабина дочка. — Хай би хоч він жив тут, усе-таки було б веселіше.
— Не побивайся, — сказав троль, — я його можу оживити.
Він узяв зі стіни дзбан, підняв цапові голову, скропив її водою із дзбана, і цап ожив.
«Ого, — подумала бабина дочка, — цей дзбан чогось вартий!»
Прожила вона ще трохи у троля, і ось одного дня він лишив її саму вдома, а сам десь пішов у своїх тролячих справах. Дівчина мерщій кинулась до льоху, витягла звідти свою старшу сестру, підняла їй голову і скропила водою із дзбана, як троль кропив цапа. І сестра відразу ожила. Дівчина звеліла їй залізти в мішок, а зверху поклала трохи харчів. І коли троль повернувся додому, сказала:
— Любий мій, доведеться тобі знов піти до моєї матері, віднести їй трохи харчів, у неї, напевне, вже нема чого ані їсти, ані нити, а вона лишилась сама-самісінька. Тільки не заглядай у мішок.
— Добре, — погодився троль, — віднесу мішок і не заглядатиму в нього.
Та коли він відійшов від гори, йому здалося, що мішок надто важкий. Він пройшов ще трохи далі і надумав таки заглянути, що у мішку.
— Хоч яка вона видюща, а тут уже не може мене побачити, — сказав він сам до себе.
Та тільки-но він почав розв’язувати мотузку, як та дівчина, що сиділа в мішку, загукала:
— А я
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Норвезькі народні казки», після закриття браузера.