Читати книгу - "Закохатися навесні, Аманда Рід"

— Що за галас? Ви знаєте, котра година? Я викличу поліцію, якщо ви не припините цей бешкет! — погрожує вона, тримаючи в руці телефон.

Назар миттєво відпускає мою руку й відступає на крок. Його обличчя змінюється — тепер на ньому читається збентеження і сором.

— Вибачте, — бурмоче він і повертається до мене. — Сабрино, будь ласка...

Але я вже відчиняю двері своєї квартири та швидко прослизаю всередину, грюкаючи ними перед його носом. Останнє, що я чую, — це його приглушене "Ми ще не закінчили" та бурмотіння сусідки про "теперішню молодь".

Я рішуче беру його за руку і тягну за собою до квартири, поки сусідка не почала читати нам довгу лекцію про пристойну поведінку. Назар слухняно йде за мною, вочевидь теж не маючи бажання продовжувати розмову при свідках.

Коли двері за нами зачиняються, ми обоє стоїмо в коридорі, не знаючи, що сказати. В тьмяному світлі я бачу, як він нервово проводить рукою по волоссю.

— Слухай... — починає він, але я перебиваю його.

— Ні, це ти послухай, — кажу я твердо. — Якщо хочеш щось довести, то не словами.