Читати книгу - "Морок, Айрін Сторі Irene Story"

- У гріхах будете зізнаватись, Денисе Олексійовичу.

- А Ви, Софіє, не думали змінити професію? В цирк пішли б працювати, людей смішили би своїми жартами. До речі, згодилось би вміння звисати з мосту і не падати – акробатика як-не-як.

Алекс та Кирило поглянули на мене питально, та я відмахнулась. Зараз це не мало значення.

- Ви хотіли знати правду? Так от, слухайте.

І ми все розповіли Денису. Він спочатку нам не вірив, але ми показали йому відео, які надсилала Світлана Олександру. Потім ми надали як доказ записи наших колег. Денис весь час мовчав і просто нас слухав. Так минуло три години. Час було обідати – і ми запросили до імпровізованого столу й слідчого.

- Денисе Олексійовичу, Ви нас лякаєте своїм мовчанням.

- Вас лякає моє мовчання, а мені некомфортно від того, що ви мені троє розповіли та показали. Є ще якась інформація, чи це все?

- Ну, ще ніч була не з найкращих у нашому житті, а так, в принципі, все.

- Може мені санітарів сюди викликати чи священника? От сиджу, мовчу і обираю. Не допоможете з вибором?

- Краще священника. Божа людина нам дуже знадобиться. Він точно знав би, що робити…

- А ви знаєте, що робити?

- Ну, в нас є план. Ми маємо спробувати. Якщо не вірите нам – залишайтесь. Ви можете нічого не робити, але побачите все на власні очі. І тоді, можливо, Ви передумаєте нас арештовувати чи викликати нам санітарів.

- Чесно, я залишусь. Не тому, що вірю вам чи в те, що ви розповіли. Ні. Просто завтра ми всі разом поїдемо в Київ чи в Луцьк, він ближче. І ви не уникнете покарання. А сьогоднішня ніч… Нехай. До того ж я не люблю керувати автомобілем в темряві.

- Зізнайтеся, Денисе Олексійовичу, що Вам стало цікаво, і Ви через це вирішили залишитись.

- Не знаю…

- Якщо Ви вже залишаєтесь, нам потрібен Ваш пістолет і набої.

- Для чого?

- Будемо хрестити. На щастя, вдачу та гарну долю!

Прошу всіх, хто читає написані мною книжки та додає їх собі в бібліотеку, підписатись на мене як на автора, щоб не пропустити нових ще більш захоплюючих історій!