Читати книгу - "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"

Відтоді як ми заснули, минуло не більше години, як мій телефон почав розриватися від дзвінка, і кому це треба мене діставати дзвінками вночі. Коли я подивився на екран, я трохи здивувався, бо це дзвонив Джон, якому я залишив свої справи в Каліфорнії. Не дивно що він мені телефонує в такий час, бо у Каліфорнії зараз четверта вечора, кінець робочого дня.

- Слухаю! – Сказав я.

- Доброго дня, Ростиславе! – Привітався Джон.

- Ти хотів сказати ночі.

- Ой вибачте, я забув про різницю в часі. – Вибачився Джон.

- Все нормально. Так чим зобов’язаний настільки пізньому дзвінку?

- У нас виникли деякі проблеми в клубі, не могли б ви прилетіти протягом тижня?

- Прилетіти я можу щонайменше як через місяць. – Сказав я, бо вже мав певні плани на цей місяць.

- О, я зрозумів, тоді будемо намагатися вирішити їх без вас.

- А що за проблеми?

- Хтось у вашому клубі «Pulse» почав продавати наркотики.

- Що?! – Крикнув я і перевів погляд на маленьку, яка поруч тихенько сопе, вийшовши в коридор я продовжив, - що?! Це жарт, чи як?

- Нажаль, ні! – Відповів Джон.

- Знайди мені цю сволоту, я особисто засаджу його за грати!

- Так, ми вже ведемо пошуки, як будуть якісь результати я зателефоную. – Сказав Джон.

- Тримай в курсі! – Кинув я і відключився.

Що за сволота продаєв моєму клубі наркоту? Цього мені тільки не вистачало! Я був такий розлючений, що миттю пішов в душ аби трохи охолонути.

Поки я стояв під крижаним душем, мою голову осянила геніальна ідея. Я придумав подарунок на весілля Алі з Давидом і за одно Алісі з Деном.