Читати книгу - "Шум і лють, Вільям Фолкнер"

містером Сиднеєм Гербертом Гедом, яке відбудеться двадцять п’ятого квітня тисяча дев’ятсот десятого року в місті Джеферсоні, штат Міссісіпі. Від першого серпня молодята приймають гостей у себе в Саут-Бенді, штат Індіана, авеню тетете, номер тотото. «Ти й конверта не відкриєш?» — питається Шрів. Три дні. Тричі. Містер і місіс Джейсон Ричмонд Компсон

— То виходить, юний Лохінвар трохи зарані покинув свій Захід, чи не так?

— Я з Півдня. А ти дотепник, як бачу.

— О так, я й не сумнівався: десь із провінції.

— Таки дотепник ти. Ішов би ти в цирк.

— Та я вже й попрацював там. І зір собі зіпсував — тим що, знаєш, приставили мене до слона, бліх слонячих напувати. Тричі Ох ці сільські дівчатка… чи ти нічого й не розкажеш про них? Ну та, хвалити Бога, Байронові не поталанило сповнити своє бажання. Тільки не бийте окуляристенького То так і не відкриєш навіть? Він лежав на столі на чотирьох його кутиках по запаленій свічці а на самому конверті дві штучні квіточки перев’язані брудною рожевою жіночою підв’язкою. Тільки не бийте окуляристенького.

Бідолахи бидлолахи ці провінціали автівки ніколи не бачили а скільки ж їх посигналь їм Кендейсі отак-о А на мене вона й не гляне хай зійдуть нам з дороги й не гляне а то ще придушиш когось із них і татові твоєму прикро буде ось побачиш тепер і татові твоєму доведеться купити собі авто а я майже шкодую що ви Герберте роздрочили нас цією машиною авжеж я тішуся нею звісно ми маємо якийсь виїзд але ж так часто коли мені хочеться проїхатись то містер Компсон закидає наших чорненьких роботою а як одірву я кого з них од праці то він мені й голову одірве він знай мені туркоче мовляв Роскус завжди у моєму розпорядженні але ж я знаю чого варте його слово знаю-бо як часто обіцянки бувають цяцянки так для чистішої совісті та невже й ви Герберте отак обходитиметеся з моєю маленькою дівчинкою але ні я знаю ви ж так не будете Герберт усіх нас украй розпестив-розбестив чи ж писала я тобі Квентіне що Герберт візьме Джейсона на службу до себе в банк хай-но Джейсон школу скінчить а з Джейсона пречудовий банкір вийде він єдиний з моїх дітей має здоровий практичний глузд а дякувати за це ви можете мені бо тільки він пішов у наш материнський рід а решта дітей то все чисті Компсони в батька пішли Джейсон накупив борошна. Удвох вони клеїли зміїв на задвірковому ґанку й продавали по п’ять центів за штуку — він і Патерсонів хлопчик. І скарбником тоді був саме Джейсон.

У цьому трамваї жодного чорнюка, а за вікном знай пливуть брилі, ще не пожовклі. До університету. Ми продали Бенджіне. Лежав він на землі під вікном і ридав. Продали пасовисько Бенджіне, аби Квентін зміг піти в Гарвард Братом вам буде. Меншеньким братиком.

Вам просто необхідна машина вона вже вам стільки користі принесла чи не так Квентіне я з Квентіном зразу ж «на ти», без містерів-панів, розумієте я стільки начувся про нього від Кендейсі.

Та й навіщо я хочу щоб ви мої хлопчики були не просто друзі так Кендейсі з Квентіном не просто друзі… Батьку я скоїв як жаль що ви росли без брата без сестри Без сестри без сестри не було сестри… Не питайте Квентіна. Вони обидва Квентін і містер Компсон коли я знаходжу в собі сили зійти до обіднього столу вони сприймають це так ніби я їх цим якось образила останнім часом я тримаюся на самих нервах розплата за це прийде для мене згодом коли все скінчиться і ви заберете мою донечку геть від мене У моєї маленької сестрички не було. Коли б тільки я міг сказати Мамо. Мамо

А мені так і кортить узяти й повезти геть вас а не її Навряд чи містерові Компсону поталанить наздогнати цю машину.

Ах Герберте чуєш Кендейсі що він каже Вона й глянути на мене не хоче ніжно вперто зціплені щелепи не озирнеться Ти ж тільки не ревнуй це він просто компліменти старій жінці ох і не віриться що в мене доросла й заміжня дочка.

Дурниці з лиця ви як дівчинка й куди молодша за Кендейсі й рум’янці на щоках геть дівочі Обличчя в сльозах у докорах дух камфори й сліз чий голос голосить тихо й невгавно за сутінковими дверми сутінково забарвлений запах жимолості. З горища зносять порожні валізи вони бумкають мов труни Френч Лиз. Знайшов не смерть де солелиз

У непожовклих брилях та без брилів. За три роки я не зношу бриля. І не міг зносити. Був. А чи будуть брилі-капелюхи коли вже ні мене ні Гарвардського. Де, як каже батько, мудрість сухим плющем тулиться до старої мертвої цегли. І Гарвардського не буде. Для мене принаймні. Знову. Це сумніше, ніж був. За все сумніш. Знову.

Споуд уже нацупив сорочку — тож небавом полудень. Як угледжу знову свою ошукану тінь, то, коли не вбережусь, топтати мені свою непробивну тінь, оту саму, котру був у воду заманив. Але ж не сестру, ніяку не. Я б — нізащо в світі. А я не дозволю влаштовувати стеження за моєю дочкою Ні-ні, тільки не я.

І як би я змогла втримати в руках хоч би й кого з них коли ти ще з пуп’янка їхнього прищепив їм неповагу до мене та моїх побажань Я знаю ти зневажаєш мій рід але це ж не підстава привчати до неповаги моїх дітей заради яких я стільки всього перетерпіла Втоптую, утрамбовую тінь мою в бетон, топчу твердою п’ятою кісточки її, а ось і годинничка я зачув та й доторкнувся до листів тих моїх крізь піджак.

А я не попущу ні тобі ні Квентінові ні хоч би й кому шпигувати за моєю донечкою байдуже чого там вона на твою думку накоїла

Ну принаймні цим ти визнаєш що є підстави стежити за нею

Я б нізащо ні-ні нізащо. Вірю що ти б ніколи Я не хотів таким різким тоном але жінки не мають поваги ні одна до одної ні до самих себе

Але чому ж вона Тільки наступив на тінь, так і дзиґарі пробили, але це ще тільки чверть. І Диякона ніде не видно. Подумати лишень що я хотів би що міг би

Вона ж не хотіла образити тебе просто вчинила