Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "

Артур  

Все було добре до появи Діани. Спочатку вона "прилипла" до мене, хоч я їй усе пояснив. До того ж, ми ще раніше домовились, що між нами тільки секс. Я хотів змусити "втікачку" ревнувати і трохи відволіктись. До того ж, був упевнений, що Насті не подобаюсь. Тому й робив вигляд, що Діана моя дівчина. 

Коли побачив очі моєї "втікачки", сповнені болю. Моє серце стиснулося і я зробив крок у її бік, щоб все пояснити. Але вона вже вибігла з аудиторії. Довго не став думати й кинувся за нею. А коли майже наздогнав, то напоровся на Вадима. Він стояв з якимось "віником".

З'явилася надія, що "втікачка" змінилася. І тепер не буде робите те, що їй приносить дискомфорт. Вона не приймає той "віник". Точніше, я не даю цього зробити. Але тоді, коли відповідає на питання Вадима...

 - Не зрозумів? Це що? Між вами, щось є?!

 - Ні! 

Усередині стає прикро, навіть боляче. Хоч і стараюсь прогнати погані думки. Адже розумію, Настя не готова всім це оголошувати. Та й розгубилась від напору Вадима. Цей гад хоче вивести мене, але я тримаюсь. Як же він бісить, бл*ть, так і хочеться врізати у його фізіономію. 

Коли ми продовжили сутичку у дворі, до нас приєдналась Діана. Яка починає мене конкретно виводи із себе. Гаркаю на неї, але й далі не зводжу злого погляду з Вадима. Коли він йде, стає трохи легше. Але знаючи його, він так легко не відступить. Особливо тепер, коли дізнався про слабкість, яка зветься Настя. Але не дивлячись ні на що, я зіпсую його плани. Тому що знаю, моя дівчинка змінюється і починає робити те, що сама хоче. 

Деякий час так сидимо, а тоді Настя зривається. Я хапаю її за руку. Вона говорить про те, що мама на неї чекає. Тому й не заперечую, а сам сідаю назад.

 - Артур, ти як?

Нарешті говорить Арс. 

- Нормально.

Сухо відповідаю. Але насправді, зовсім фігово. Мені хочеться спустити пар і щось зламати, а може й когось. Стараюсь трохи відволіктись.

 - Гаразд, я піду, а ви поговоріть.

З розумінням каже Аліна і йде у приміщення університету.

 - Що у вас з Вадимом? Це все, через Настю?

 - Не тільки.

 - Тобто?

 - Він думає, що я навмисне переспав з його дівчиною.

 - А ти переспав, навмисне?

 - Ні, тобто так, переспав, але не навмисне. Вона вже давно за мною бігала, але мене такі не цікавили. Тоді й під Вадима підлізла, щоб бути до мене ближче. Але в цей момент, я того не знав. Дізнався про те, на наступний день, коли отримав у обличчя від нього.

 - І?

 - Тоді я не відбивався, адже думав, що винен. Зараз розумію, вона нас обох провела. Я намагався йому пояснити. Та він навіть слухати не хотів. А тоді, ми з старим переїхали. Після того, я забув про Вадима. Коли він появився тут, ми випадково зустрілись і він запросив на вечірку. Я й подумав, що все пройшло і він все відпустив. 

 - Виходить друже, що не відпустив.

 - Виходить... А щоб мені помститися, він захоче використати "втікачку", тобто Настю.

 - Натку? Думаєш, зможе? Вона майже нікого до себе не підпускає. А тепер, так взагалі, коли ви разом.

Дивлюсь здивовано на Арса. Не знаю, чи знає про нас Аліна. Можливо "втікачка" їй розповіла, але Арсу я нічого не казав.

 - Настя сказала, чи Аліна?

 - Ні, сам здогадався, до того ж давно. Ти не вмієш ховати емоції.

Ми розсміялись. Знаю, що Арс мене розуміє.

 - Друже, не парся. Він не зможе вплинути на Настю.

 - Розумієш, вона так боїться когось образити чи розчарувати. А такий, як Вадим, може цим скористатись.

 - Тут ти правий, Натка така. Але ми тоді, для чого? Друзі для того й потрібні, щоб допомогти.

Від слів Арса, стає легше. Заспокоююсь і розумію, що він дійсно хороший друг. Тоді ми встаємо і направляємось в університет. Але на телефон приходить сповіщення, а тоді ще одне.

Відкриваю перше, воно від баті. Він хоче серйозно поговорити. Наступне з незнайомого номера, відкриваю...

" Ти готовий, "друже"? Хочеш відчути те, що зробив мені? " 

Відписую.

" Ти хворий, "друже"! Навіть не думай, хоч на метр підійти до Насті! Зрозумів мене? Інакше, я тебе в "порох зітру"! " 

Хвилина тиші, а тоді він пише те, від чого "кров холоне".

" Ти навіть не уявляєш, як я близько і давно перетнув твій метр! "

   Дорогі мої, пробачте за довгі затримки. Приємного читання... 

Ваша Ханна Еванс, мирної ночі... 

Гортайте ще...