Читати книгу - "Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло"

Глава 26

Злизуючи з губ Мирослава власний смак, Богдан виглядав задоволеним.

Мирослав давно дав мовчазну згоду робити з ним усе, що заманеться, тепер з наростаючим збудженням чекав, що ж станеться далі. Судячи з усього, Богдан, який прискіпливо аналізував будь-яку життєву ситуацію, мав план і на випадок сексу.

«Принаймні це не схоже на імпровізацію», – подумав Мирослав.

Потім, правда, Богдан штовхнув його в груди, змусив лягти на спину, посунутися до подушок і, головне, припинити хоч про щось переживати і думати… Вмостившись між ніг Мирослава, Богдан торкнувся внутрішньої сторони його стегна, а другою рукою погладив внизу живота. Слідом за пальцями по його тілу пройшлися теплі губи. Мирослав засмикався на м'якому ліжку. Він тяжко дихав, випускаючи повітря крізь стиснуті зуби, підкидав стегна вгору, ніби це могло допомогти його члену опинитися в роті цього нестерпного чоловіка… Він вже майже кричав він напруги.

– Ти крутіший за будь-яку мою фантазію, – зізнався Богдан.

Він старанно обходив увагою його член.

— Будь ласка, – благав він, спалахуючи від кожного дотику до шкіри.

– Чого ти хочеш? – спитав Богдан, спокійно, ніби не його губи мандрували по стегнах Мирослава, вилизуючи їх.

Чорт забирай, Мирослав ледь не розсміявся… Він згадав, яким уявляв Богдана до того, як опинився в його обіймах і голий. В ті хвилини солодкого передчуття Мирослав був упевненим, що з цим чоловіком йому у ліжку точно не буде нудно. І ось тепер його змушували озвучувати свої ганебні бажання вголос. Просто чудово.

– Я хочу, щоб ти торкнувся мене.

Опираючись на руку поруч із його головою, Богдан підняв брову.

– І все?

– Ще я хочу… – не одразу зважився Мирослав, – хочу, щоб ти мені відсмоктав.

– Вже краще, – Богдан провів рукою по обличчю Мирослава і прибрав з його чола волосся.

За тотальним збудженням Мирослав не відчував страху, що скував свідомість у цей момент. Ганебна правда Мирослава полягала в тому, що він ніколи і ні з ким не вів брудні розмови в ліжку. Більше того, коли він бачив таке в порно, то іронічно посміхався до себе. Мовляв, ну так, ага, і це має збуджувати когось? Де був той хлопець тепер, адже Мирослава вело від розмов, відчуття вразливості і від того, що Богдан повністю контролював ситуацію.

– Із задоволенням, – прошепотів Богдан йому в губи.

– Я… Ох…

Мирослав відкинувся на подушку.

Його член опинився у солодкому полоні вологих та теплих губ Богдана. Той спочатку пестив лише голівку, наче трохи пристосовуючись до розмірів і форми, а потім дозволив загнати член собі в рот вже наполовину. Мирослав себе не повністю контролював, він весь кинувся назустріч цій неймовірно прекрасній тісноті, забувши про комфорт Богдана. У нього виникло дивне відчуття, ніби між губами Богдана був схований секрет його задоволення, ніби ніколи, ніде і ні з ким він не відчує такого щастя. Стиснувши долоні в кулаки, Мирослав не стримував себе, то вихваляв небеса, то сипав прокльонами на межі ейфорії.

– Прошу тебе… Не зупиняйся…

Мирослав сподівався запам'ятати цю мить назавжди, залишити на окремій поличці зі спогадами, як велику реліквію.

– Тобі подобається?

– Так. Так.

У Мирослава майже мову відібрало, адже Богдан виглядав божественно і неймовірно: очі з широкими від збудження зіницями, губи червоні після їх поцілунків, а на щоках легкий рум'янець, що робив його ще – трясця, куди вже більше? – красивішим.

Не відриваючи від Мирослава погляду, Богдан лизнув голівку і направив член до рота. Через кілька секунд Мирослава засліпило задоволення, він заплющив очі, загубившись у відчуттях, забувся…  Екстаз поширювався по тілу, біг по венах і артеріях, наповнюючи його чимось п'янким і прекрасним. Мирослав почув, як поруч рипнуло ліжко, але не одразу наважився розплющити очі. Він плавав у морі чистої насолоди, начебто вперше займався сексом по справжньому. Він дозволив Богдану розмазати його сперму по животу, полоскотати пальцями, пограти з волоссям на потилиці.

– Що, малий, вже без сил? – у його голосі Мирослав не почув сарказму чи іронії, навпаки, щось добре.

– Ні, ще ні… Я хочу, щоб ти… Трахни мене, – виразно промовив Мирослав.

Він сповна насолодився реакцією Богдана: його очі потемніли, а рука, що гладила Мирослава по животу, вп'ялася в бік, розвертаючи. Він збирався взяти максимум від їхньої ночі, спробувати з Богданом усе, побоюючись, що більше нагоди не буде.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно