Читати книгу - "Роман з містом"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Лікар – буржуй?
– Він був не просто лікар, а власник кабінету. Належав до націоналістичної організації.
– Ох, мені здається, ваша влада…
– Кажи: наша влада, – виправив він.
– Ні, ваша. Бо це страшна чорна діра, яка поглинає все, не розбираючи. Бездушна страшна сила. Як «Чорний квадрат» Малевича. Кінець усьому!
– Не кажи дурниць і не приплутуй ніяких квадратів і Малевичів.
Майор на все мав залізні пояснення, і Магду це дратувало. Але мусила терпіти, бо знала: Григорій – по-своєму добрий і порядний чоловік, хоч і зіпсований пролетарською ідеологією.
Уперше залишившись у квартирі без денщика, полізла на горище і знайшла скарб, що про нього перед смертю розповів батько. Він сподівався, що гроші допоможуть його дітям вижити в цій страшній круговерті, як не раз допомагали вижити місту, коли до стін підходили сильні й жадібні вороги.
У звичайному глечику лежали старовинні монети з золота й срібла, а також прикраси, ціни яким Магда не годна була скласти. Проте вона, як і батько, повірила в силу грошей, сподіваючись, що зможе розшукати братів і Ядзю з малям.
ХХІІМарчевський працював переважно вночі, і це цілком задовольняло Магду.
Спала вона погано. Григорій радив сходити до лікаря, але чим той лікар зарадить, коли на серці важко не через хворобу? Краще просто взяти книжку й посидіти в тиші.
От вона й сиділа, накинувши на нічну сорочку старого маминого халатика. І почула одного разу, як хтось крадеться до будинку, шарудить надворі й відмикає двері.
Магда похолола й швидко вимкнула світло. Це не Григорій: так тихо він ніколи не ходить!
У темряві пішла вниз і на сходах зіткнулася з запахом бруду, змішаного з кров’ю, – зі страшним запахом тюрми.
Прошепотіла, завмерши й уже здогадуючись:
– Хто тут?
Знайомий ледь чутний голос:
– Це ми, Магдо.
Кинулася назад:
– Швидше сюди!
Відітхнула вже у своїй кімнаті. Щільно зсунула штори, ввімкнула тьмяну настільну лампу й обняла братів.
– Боже, худі які, аж вилиці повипиналися!
– Каська тут? – пошепки спитав Роман.
– Немає. Але на квартирі радянські солдати.
– Де?
– Внизу, в татовій приймальні.
Брати ззирнулися.
– Хай будуть! Передягнемось – і гайда! А якщо… то ми через балкон – і дахами.
Магда радісно торкалася їхніх змарнілих облич:
– Як ви сюди потрапили?
– Просто. Ключ же у звичайній схованці…
– Я не про те. Я думала, що ви в Польщі… У війську.
Вони заторочили стиха, перебиваючи один одного:
– Попалися в полон…
– Хотіли були втекти, та схопили нас.
– Магдо, ти можеш пояснити, що це за майор?
– Звідки ти його знаєш?
– Чому він узявся нас рятувати?
Її ноги підкосились, і вона сіла на ліжко:
– Ви про що?
Марек умостився поруч:
– Майор. У формі енкаведе. Високий, здоровий. Зупинив машину. Нас везли з тюрми.
– Ми гадали: назад до табору чи на страту, – втрутився Роман.
– А він їм тиць посвідку. Доповідайте: хто, чого, куди? І раптом – стріляє в них.
– Пістолет такий тихий, мабуть, з глушником…
– Нас порозв’язував. Каже: дякуйте сестрі…
– …це вона вас урятувала…
– …і тікайте скоріш!
– І хто він такий?
– Ти його знаєш?
– Григорій! – видихнула Магда.
Не могла говорити. Задихалася.
Марек і Роман знову ззирнулися.
– Магдо, опануй себе. Часу нема.
Вона зчепила пальці, як до молитви, і промовила:
– Поможіть нам, Господи і Матінко Божа!.. Григорій Марчевський – наш квартирант. Сватається до мене. Казав, що все для мене зробить… Я не знала, що ви тут. Він сам…
– Закохався в тебе?
– Чекіст?!
– Я ж не винна…
– А Матей?
– Матей помер… Ви не знали? Від сухот… Ще на початку війни…
– А ти? Ти – з цим?
– Я не знаю… Він непоганий… – повернула обличчя до Марека. – Обіцяв твою Ядзю знайти… І дітей…
– Знайти?
– Що з ними?
Магда не встигла відповісти: унизу заревів мотор – і машина зі скрипом загальмувала.
Ґвалт. Тупіт дуже багатьох чобіт. Хтось забігав вулицею туди-сюди.
Вони втрьох завмерли.
У їхні двері калатали:
– Открывайте быстро! Милиция![16]
– Быстро! А то дверь выломаем![17]
Сходами зачалапав новий денщик Іван, а тоді відповів заспано:
– Хто там ще? Ні вдень, ні вночі спокою нема!
– Быстро! Кому говорю![18]
Клацнув замок.
– Хазяїн?
– Хлопці, заспокойтеся, хазяїна вже нема. Тут тепер майор енкаведе прописаний.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Роман з містом», після закриття браузера.
