Читати книгу - "Інформатор"

— Ти читав матеріали цієї справи? — запитала Лейсі й збільшила швидкість.

— Лише висновок Саддел. Суддя стверджувала, що транспорт загрожує здоров’ю людей, і її помічники заблокували дорогу на шість днів. Це було у 2001-му, десять років тому.

— Ти тільки уяви, які у них із Бонном Дюбосом були перемовини.

— Їй ще пощастило, що не отримала кулю в лоба.

— Вона надто розумна, щоб таке допустити. Те саме можна сказати і про Дюбоса. Та все ж вони домовилися — і заборону зняли.

Одразу за пунктом пропуску їх уже зустрічали яскраві знаки, вітаючи на землі таппакола та вказуючи напрямок до «Кролячих перегонів». Попереду виднілися будівлі й житлові будинки, що межували з резервацією. За словами Грега Маєрса, будь-хто міг за п’ять хвилин дійти від поля для гольфу до казино. На карті місцевості було видно, що дорога на території таппакола звивиста і має більше поворотів, ніж у будь-якому іншому окрузі. Дюбос і компанія захопили більшу його частину. Хтось, цілком можливо, що це був сам Дюбос, обрав місце для будівництва казино максимально близько до своїх володінь. Геніальна ідея.

Детективи кружляли плавними вигинами дороги, аж поки не опинилися перед казино. Центральний вхід тонув у неоні та світлі прожектора. З обох боків його урівноважували два однакові багатоповерхові готелі. Детективи залишили автівку на переповненому паркінгу і сіли в автобус, що їхав до центрального входу. Потрапивши всередину будівлі, вони вирішили розділитись і поодинці оглянути казино. О шістнадцятій напарники знову зустрілися, щоб випити кави у барі. Вони спостерігали за людьми, які грали у кості та блекджек, і загальною атмосферою в закладі. Звуки музики зливалися із брязкотом гральних автоматів, що видавали переможцям монети, криками гравців, які грали в кості, та гамором тих, хто перебрав алкоголю. Було очевидно, що в цьому місці люди залишають багато грошей.

Директором асоціації гравців у Флориді був Едді Нейлор, у минулому сенатор штату, який обміняв свою посаду на хороший прибуток, що його пропонувала нова установа. Вона виникла як спроба уряду контролювати ситуацію, коли у 90-х тут започаткували гральний бізнес. Його офіс був за три квартали від помешкання Лейсі, тож зустріч було легко організувати. На відміну від потворної нори, якою була будівля Ради з судових правопорушень, офіс Нейлора розташувався у сучасному будинку. В ньому були гарні меблі, він мав багато співробітників і, вочевидь, не мав жодних обмежень у фінансуванні. Флорида не мала нічого проти грального бізнесу, і її гнучка система податків працювала чудово.

Поглянувши на Лейсі, Нейлор вийшов з-за свого великого стола, щоб поспілкуватися з дівчиною за кавовим столиком. Мінімум двічі до того, як подали каву, вона зауважила його погляд на своїх ногах, які відкривала занадто коротка спідниця. Після обміну звичними привітаннями Лейсі сказала:

— Як ви знаєте, наша організація займається розслідуванням скарг на федеральних суддів у штаті. Їх досить багато, і завдяки їм ми маємо роботу. Усі наші справи конфіденційні, тому від нашої співпраці я очікую того ж.

— Так, звичайно, — підтвердив Нейлор.

Ніщо в цьому чоловікові не викликало довіри. Ні його хитрі очі та хтива посмішка, ні костюм, який на ньому мав жахливий вигляд, а сорочка аж натягувалася між ґудзиками. Мабуть, у нього чималі рахунки в банку, подумала дівчина. Його легко можна було переплутати з лобістом, яких у Таллахассі зустрічалося чимало.

Щоб справити враження на співрозмовницю, Нейлор почав перераховувати усі покладені на «його комітет» обов’язки. Весь гральний бізнес у штаті доручили контролювати одній агенції, й він нею керував. Кінні та собачі перегони, лотереї, гральні автомати, казино, морські круїзи, навіть хайалай належали до його юрисдикції. Комусь могло здатись, що з такою величезною кількістю завдань важко впоратись, але він гідно прийняв цей тягар.

— Ви контролюєте індіанські казино? — запитала Лейсі.

— Усі казино на території Флориди належать індіанцям, основною частиною керують семіноли, найбільше індіанське плем’я. Проте, буду з вами відвертий, на їхній бізнес наш вплив і контроль майже не поширюються. Спільноти, які були визнані державою, — це окремі нації зі своїми власними законами. Тут, у Флориді, ми уклали угоду з усіма власниками казино, яка дає нам змогу отримувати невеличкі податки з їхніх прибутків. Дуже маленькі, але з усіх назбирується непогана сума. Наразі зареєстровано дев’ять казино, кожне з яких досить успішне.

— Ви можете інспектувати власників казино?

Він заперечно похитав головою і додав:

— Ні, перевіряти їхню звітність ми теж не можемо. Кожен заклад надсилає нам звіт, де вказано загальний дохід і чистий прибуток, звідти ми й вираховуємо суму податків. Але, правду кажучи, доводиться вірити їм на слово.

— Це означає, що власник може написати у звіті що завгодно?

— Так, таке в нас законодавство і навряд чи щось зміниться у найближчому майбутньому.

— Тобто казино не сплачує федерального податку?

— Саме так. Для того, щоб вони підписали угоду і сплачували невеликий податок, ми їм наобіцяли купу всього. Періодично ми то тут, то там будуємо дороги, надаємо невідкладну медичну допомогу і підтримку в галузі освіти. Час від часу вони звертаються по допомогу в тій чи іншій справі. Але, якщо по правді, це повністю добровільно. Якщо раптом плем’я відмовиться від будь-якої форми сплати податків, ми не зможемо нічого вдіяти. На щастя, такого поки не траплялося.

— Скільки вони сплачують?