Читати книгу - "Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії."

полонені з жахом розповідали про становище, в якому вони опинились по волі своїх авантюристів-генералів. Один із полонених описав обстановку так: «Всі дороги були забиті транспортом, скрізь стояв неймовірний безпорядок, все злилося в один загальний потік. Всі бігли, і ніхто не знав, куди він біжить і навіщо. На дорогах і обабіч їх валялась розбита техніка і багато трупів німецьких солдатів».

Ще ніколи не бачила земля України такого страшного побоїща, як взимку 1944 року. Тільки 4 гвардійською армією в боях з 24 січня по 18 лютого було захоплено 331 гармату різного калібру, 2459 автомашин, 3842 коней, 170 вагонів і багато іншої техніки й спорядження. Важко й політично невигідно було керівництву німецької армії визнати факт нового оточення такого великого угруповання своїх військ. Тому ставка Гітлера урочисто зустріла тих генералів і офіцерів, які втекли й покинули напризволяще своїх солдатів на полі бою. Їх навіть нагородили. Це повинно було переконати всіх, що ніякого знищення оточеного угруповання під Корсунем не було, а генерали й офіцери нібито вийшли з оточення разом із залишками своїх полків і дивізій.

Таку думку, зокрема, протаскує у своїх спогадах «Втрачені перемоги» той же горезвісний фельдмаршал Манштейн. Він навіть дійшов до твердження, що в оточення попало не 80, а всього 54 тисячі чоловіків, причому 30 тисяч з них нібито прорвалися [1, 520]. Якщо так, то звідки ж потрапило до нас тільки полоненими 18200 чоловіків. І трупами яких солдатів був густо засіяний увесь корсунь-шевченківський виступ? Просто колишній командуючий групою армій «Південь» Манштейн хоче заднім числом обілити свою власну персону. Адже це, головним чином, з його вини даремно були загублені тисячі й тисячі німецьких солдатів і офіцерів під Корсунем.

Так завершилась грандіозна битва на правобережних землях України, яку справедливо стали називати «новим Сталінградом». Усьому світові стало відомо про нову велику перемогу Збройних Сил СРСР. Військам, що завершили розгром оточеного угруповання, Ставка оголосила подяку. Серед цих військ була і наша 4 гвардійська армія. За мужність, стійкість і героїзм багато її солдатів і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, сотні нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.

Оточення і знищення великого угруповання ворожих військ під час Корсунь-Шевченківської операції мало величезне значення для всього дальшого ходу бойових дій за визволення Правобережної України. З ліквідацією корсунь-шевченківського виступу скорочувалась протяжність лінії фронту, встановлювався ліктьовий зв’язок між військами, що діяли вздовж правого берега Дніпра, усувалась загроза флангам 1 і 2 Українських фронтів.

Ліквідація оточеного угруповання, добре оснащеного зброєю і технікою, значно ослабила можливості німецько-фашистського командування, на південно-західному напрямку і ще більше підірвала моральний дух німецької армії. У цій операції Червона армія ще раз показала свою майстерність, вміння вести складні дії по оточенню і знищенню великих ворожих угруповань. Незважаючи на бездоріжжя, війська вміло й стрімко маневрували. Радянське військове мистецтво ще раз продемонструвало свої високі переваги.

У цій складній і важкій операції радянські воїни показали витривалість, стійкість, рішучість, масовий героїзм і неухильну волю до перемоги. Зокрема, 4 гвардійська армія збагатила свій бойовий досвід одночасним розв’язанням різнохарактерних завдань на кількох напрямках. Це мало місце, наприклад, на рубежі Бурти-Шпола, коли наша армія наступала й оборонялась на фронті внутрішнього й одночасно зовнішнього оточення.

Ще більш характерним є приклад з бойової діяльності армії в районі Комарівки, Журжинець, Почапинців. Тут, перебуваючи між оточеним і ударним угрупованнями ворога (у Лисянці), вона оборонялась на північ, захід і південь як на внутрішньому, так і на зовнішньому фронтах оточення й одночасно своїм правим крилом вела наступ на Шендерівку з метою ліквідації оточених військ. Досвід Корсунь-Шевченківської битви, однієї з героїчних сторінок минулої війни, був широко й уміло використаний у наступних боях з німецько-фашистськими військами.

____________________

1. Манштейн Э. Утерянные победы. — М., 1967.

1968 рік.

Д. І. Заєв,
генерал-лейтенант танкових військ у відставці, колишній начальник штабу 6 танкової армії
Танки зустрілись у Звенигородці

У січні 1944 року війська 1 і 2 Українських фронтів підготували і здійснили Корсунь-Шевченківську операцію — одну з видатних операцій Великої Вітчизняної війни. Протягом двадцяти чотирьох діб було оточене і розгромлене велике угруповання ворожих військ, що входило до складу групи армій «Південь» під командуванням фельдмаршала Манштейна. На зовнішньому фронті оточення в ході цієї операції було розгромлено вісім танкових і сім піхотних дивізій ворога, який рвався до оточеного угруповання з метою його деблокування. Перемога радянських військ у Корсунь-Шевченківській операції призвела до розгрому всієї групи армій «Південь» і відкрила шлях до повного вигнання гітлерівців з Правобережної України і Північної Молдавії, створила сприятливі умови для успішного просування Червоної армії до Карпат і Дністра, до кордонів Польщі і Румунії, до Балкан і всієї південно-східної Європи.

Корсунь-Шевченківська операція ще раз довела перевагу радянського військового мистецтва, показала зрослу майстерність радянських воїнів і воєначальників. Вона була здійснена силами п’яти загальновійськових, трьох танкових, двох повітряних армій та одного кавалерійського корпусу радянських військ. Головною ударною силою, що забезпечила сміливий маневр на оточення, у цій битві були танкові війська, які виконували найвідповідальніші завдання по прориву оборони, оточенню, створенню зовнішнього фронту оточення і розгрому в ході операції резервів ворога