Читати книгу - "Знак Єдинорога"

хоча мені дійсно нездужалось. Але раніше я приписував це обіймам Жерара. Однак, я не збирався зривати з себе ланцюг з Каменем тільки через слова іншого члена сім'ї — нехай навіть це буде розумниця Фіона в дружньому настрої. Що це було — збочення, упертість? Ні, незалежність. Саме незалежність, та ще чисто формальна недовіра. Як би там не було, я надів Камінь всього кілька годин тому, ввечері. Почекаю.

— Що ж, ти домігся того, чого хотів, коли надягав Камінь, — заявила Фіона. — Я просто хотіла порадити тобі довго не носити його, поки ти не з'ясуєш всього досконально.

— Дякую, Фі, скоро я його зніму. Я вдячний тобі за те, що ти повідомила мені про це. До речі, а що сталося з Дворкіним?

Вона постукала пальцем по скроні:

— Збожеволів в кінці кінців, бідолаха. Мені хочеться думати, що батько знайшов для нього яке-небудь приємне і знайоме містечко в Відображеннях.

— Зрозуміло, — промовив я. — Що ж, будемо думати так. Бідолаха. Джуліан піднявся на ноги, закінчивши розмову з Льювіллою. Він потягнувся, кивнув їй і підійшов до нас.

— Корвін, у тебе більше немає до нас питань?

— Поки що ні.

Він усміхнувся:

— І ти більше нічого не хочеш нам сказати?

— В даний час, ні.

— Будуть ще експерименти, досліди, шаради?

— Ні.

— Чудово! Тоді я пішов спати. На добраніч!

— На добраніч!

Він вклонився Фіоні, махнув рукою Бенедикту і Ренді, проходячи повз Флору і Дейдру, кивнув їм. По дорозі він зупинився, повернувся до нас і промовив:

— Тепер можете попліткувати і про мене, — і вийшов.

— Що ж, давайте поговоримо, — підхопила Фіона. — Думаю, що це його рук справа.

— Чому? — Запитав я.

— Я пройдуся по всьому списку, хоча, звичайно, я не об'єктивна, пристрасна і вірю в інтуїцію. По-моєму, Бенедикт поза підозрою. Якщо б він хотів захопити трон, то він би давно зробив це прямим, військовим шляхом. У нього було стільки часу, що він цілком міг підготувати успішну атаку, навіть на батька. Всі ми знаємо, який він сильний в бою. Ти, з іншого боку, наробив таких ляпів, яких ніколи не допустив би, будь ти зловмисником. Тому я вірю твоїй історії щодо амнезії і всього іншого. Ніхто не дозволив би засліпити себе в стратегічних цілях. Жерар майже довів свою невинність. Я готова думати, що він залишився нагорі не стільки з бажання захистити Бранда, скільки саме для цього. У будь-якому випадку це з'ясується дуже скоро. За Рендомом всі ці роки невпинно стежили, у нього просто не було можливості щось зробити. З нас, слабкої статі, у Флори не вистачить мізків, у Дейдри — сміливості, у Льювілли немає ніяких мотивів. Вона щаслива де завгодно, але тільки не тут. А я, звичайно, не винна ні в чому, окрім злих намірів. Залишається Джуліан. Чи здатний він на це? Так! Він хоче влади? Звичайно! У нього були час і можливості? Знову, так! Це він.

— А навіщо йому було вбивати Каїна? Адже вони були великими приятелями.

Вона презирливо скривила губи.

— У Джуліана немає друзів. У нього крижане серце, яке відтає тільки при думці про самого себе. Так, останніми роками здавалося, що він зблизився з Каїном більше, ніж з іншими. Але навіть це… навіть це могло бути сплановано заздалегідь. Він міг розіграти дружбу, поки в неї всі не повірили, щоб у будь-який час не потрапити під підозру. Я вважаю, що Джуліан на це здатний. Йому невідомо, що таке сильна прихильність.

Я похитав головою і відповів:

— Не знаю… він здружився з Каїном в мою відсутність, тому я знаю про їхню дружбу тільки від інших. І все-таки: якщо Джуліан шукав собі близьку людину, схожу на самого себе, я можу зрозуміти це. Вони були багато в чому схожі. Я думаю, вони дружили по-справжньому. Неможливо роками обманювати один одного, якщо тільки інший не дурний, як пробка, а Каїн не був дурнем. І… ти сама сказала, що твої доводи інтуїтивні, суб'єктивні і все таке. Мої — теж. Не подобається мені думати про те, що хтось може бути таким гадом, що підлаштує отаке своєму єдиному другу. Ось тому я і вважаю, що в твій перелік вкралася невелика помилка.

Вона зітхнула:

— Корвін, ти ж не вчора народився, а несеш таку дурницю! Довге перебування у тому дивному світі, здається, змінило тебе. Раніше ти зміг би побачити очевидне, як бачу це я.

— Ймовірно, я і справді змінився. Тому що мені це більше не здається очевидним. А, може, це ти змінилася, Фіона? Те малятко, яку я знав раніше, не була такою цинічною. Раніше для тебе теж все було не настільки очевидним.

Вона мило посміхнулася.

— Ніколи не говори жінці, що вона змінилася, Корвін. Якщо тільки вона не змінилася на краще. Колись ти і це знав. Але, можливо, ти всього лише одна з тіней Корвіна, послана сюди страждати і залякувати? Невже справжній Корвін десь посміюється над нами?

— Я тут і не сміюся.

Вона розреготалася.

— Так воно і є, я тільки що вирішила, що ти — це не ти! Слухайте всі! — Крикнула вона, зриваючись на ноги. — Я тільки що виявила, що це не справжній Корвін! Напевно, це одна з його тіней! Тільки що це Відображення заявило, що вірить у дружбу, душевне благородство та іншу нісенітницю, про які співається в жалісливих романсах! Цілком очевидно, що я права!

Всі здивовано витріщились на нас. Фіона знову розреготалася, і раптово сіла.

Я почув, як Флора прошепотіла: «наклюкался», — і повернулася до бесіди з Дейдрою. Рендом сказав: «Якщо Відображення, то нехай буде Відображенням», — і продовжив суперечку з Бенедиктом і Льювіллой.

— Ну, переконався? — Запитала Фіона.

— У чому?

— Ти нереальний, — відповіла вона, поплескуючи мене по коліну. — Та й я теж, якщо вже на те пішло. Який паскудний був день, мій Корвін!

— Згоден. У мене у самого на душі шкребе. Я думав, що придумав, як звільнити Бранда. Та й не тільки вважав — думка була правильною. Тільки йому від цього яка користь?

— Ти недооцінюєш власні заслуги. У тому, що трапилося, твоєї провини немає.

— Спасибі.

— Здається, Джуліан подав чудову ідею, — зауважила вона. — Щось мене теж на сон потягнуло.

Я встав разом з нею і провів її до дверей.

— Я в повному порядку, — заспокоїла вона мене. — Не хвилюйся.

— Ти в цьому впевнена?

Фіона уривчасто кивнула.

— Якщо що, я тут. Побачимося вранці.

— Сподіваюся, — відповіла Фіона. — Тепер можете поговорити і про мене.

Вона підморгнула мені і вийшла. Я обернувся і побачив підходячих Бенедикта і