Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Кросна тоді хай ладять жінки і беруться до праці.
/780/ А на тринадцятий, з молодиком, ти навіть не думай
Розпочинати посів, а садити — день той найкращий.
Шостий посеред місяця день — для рослин нездоровий,
Вельми догідний шостий, однак, — щоб сина зачати,
Не для дівчат він: погано родитись тоді й віддаватись;
Перший шостий — теж для дівчат, уродин їх, недобрий,
Добрий — щоб баранів і цапів вичищати в отарі,
Та й загороди добре в той день для худоби ладнати.
Добре й хлопця зачати тоді: до кпин буде скорий —
То підбрехне, то злукавить такий, то шепне щось на вухо.
/790/ З восьмим днем і кнурів і биків рикливих знепліднюй,
А на дванадцятий місяця день — і мулів терплячих.
У найтриваліший день, у велику двадцятку, на денне
Світло зродиться муж, що умом вирізнятися буде.
Син щоб родивсь — десятий день серед місяця добрий;
Донька — четвертий; овець, круторогих волів-важкоступів,
І гострозубих собак, і мулів, терплячих у праці,
Сам приручай у цей день. А ще стережись усіляко
В день цей, четвертий, коли молодик чи повня на небі,
Смутку, що душу гризе: богам тоді спалюють жертви.
/800/ Й жінку цього ж, четвертого дня, впроваджуй у дім свій,
Повороживши спершу з птахів: це найкраще в тій справі.
Інша річ — п’яті дні: недобрі вони, клопітливі;
Кажуть, у п’ятий день Ерінії з сином Еріди,
Орком, що кривоприсягу карає, товаришують.
В сьомий посеред місяця день священні Деметри
Зерна на круглий тік позсипай, розглянувшись добре,
А дроворуб кругляки хай рубає — дім будувати
Й різні — чимало їх є — для суден потрібні частини,
А на четвертий день — таки їх ладнати берися.
/810/ День дев’ятий посеред місяця — добрий під вечір.
Перша ж дев’ятка — звільнює люд од гризот усіляких;
Добре рослини садити в той день, народитися добре
Хлопцю чи дівчині; чорним той день не буває ніколи.
Мало хто знає, яке то добро — день двадцять дев’ятий:
Хоч розпечатуй вино, хоч на шию волам, а чи мулам
Ярма важкі закладай, чи коням своїм бистроногим,
А чи багатолавним судном плисти в винно-темне
Море пускайсь — небагато, кажу, людей про це знає.
Бочку з вином розпочни у четвертий день, у священний,
/820/ Посеред місяця. Мало хто знає, що й цей день найкращий,
Після двадцятого, — зранку; під вечір — гіршим стає він.
Ось вони, вельми корисні дні для людей земнородних,
Інші — якісь перемінні, пусті, одне слово, — ніякі.
Той хвалить ті, а той — ці, і лиш дехто щось таки знає.
То — наче мачуха Днина для нас, то — мов матінка рідна.
Щасен і благословен, хто, знаючи, що тут й до чого,
Трудиться, перед богами безсмертними чистий, безвинний,
Стежить за летом птахів[197] і міри не переступає.
Щит Геракла
…А чи як та[198], що, до Фів прибула, залишивши палати
Й землю отецьку, враз із хоробрим Амфітріоном[199],
Донька мужíв вожака Електріона[200] — Алкмена;
З-поміж невіст, жіноцтва всього вона вирізнялась,
Гожа, ставна. Та й розумом не дорівняє їй жодна
З тих, що зі смертними, смертні, ложе діливши, родили.
Темно-синьо з-під брів промінились очі у неї,
Як у богині — золотосяйної Афродіти.
Славного мужа свого вона так уже шанувала,
/10/ Як аніжодна з жінок про свого не дбала ніколи.
Муж той, Амфітріон, убив її знатного батька[201]
В спорі за стадо корів. Тож, землю покинувши отчу,
Рушив, прохач, до Фів, до щитоносних кадмейців.
Там із жоною поштивою він оселився в палатах,
Та без кохання жаданого, бо не мав права на ложе
Доньки Електріона ступити ставної, аж поки
Не відомстить загину братів її[202], духом великих,
Поки дощенту не спалить осель мужів войовничих
Тих, що на Тафосі, а разом з ними — і телебойців.
/20/ Сам же він вирішив так учинити — боги цьому свідки,
Їхнього гніву боявсь, тому намагався чимшвидше
Чину цього доконать з волі Зевса, великого чину.
З ним — беотійці[203], спраглі боїв, баских гнали коней,
І з-за опуклих щитів раз у раз віддихаючи важко,
Вправні у ближнім бою локрійці й мужні фокейці.
Всіх їх провадив у бій син Алкея[204], духом великий,
Воїнством гордий своїм. Та батько богів і людей всіх
Інше мав на умі: для богів і робочого люду
Дужого захисника од сил ворожих зростити.
/30/ От він з Олімпу й пустивсь із таємною мислю у серці —
Жінку якусь уночі покохать підперезану гарно.
Вмить на гору Тіфаóній[205] прибув, а ще за хвилину —
Глибокодумний Зевс уже був на верху Фікіона.
Сівши, у серці снувати почав свої задуми дивні,
Як то ще в цю ж таки ніч із донькою Електріона
Гожою в ложі з’єднатись йому — й свого доконав він.
Амфітріон, очільник мужів і герой, саме в ніч цю,
Діло звершивши гучне, у свої палати подався;
Бачить ні слуг не хотів, ані пастухів на полях десь,
/40/ Поки жони на подружньому ложі не покохає, —
Так усім серцем запрагнув її тоді воїв керманич.
Як то, позбувшись якоїсь біди чи недуги важкої,
А чи обтяжливих пут, душею радіє людина,
Так тоді й Амфітріон
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.