Читати книгу - "Бентежна кров, Джоан Роулінг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Медсестра,— тихо сказала Анна.— Хто б запідозрив медсестру?
— Марго,— водночас мовили Рой і Уна.
Вони зустрілися поглядами й усміхнулися: це була гірка усмішка, і вони, понад сумнів, самі здивувалися, що нарешті бодай у чомусь погоджуються, і Робін побачила, як Синтія відвернулася.
— Їй не подобалася та медсестра. Вона сама мені казала,— мовила Уна,— але я переплутала цю жінку з блондинкою, яка влаштувала сцену на різдвяній вечірці.
— Справді, вона так і не звикла до тої медсестри,— підтвердив Рой.— Мені вона теж про це казала, коли почала там працювати. Але я не звернув уваги...
Схоже, він вирішив бути чесним до кінця, хай як це буде боляче.
— Я думав, це проблема двох жінок, які занадто схожі між собою: обидві з робочого класу, обидві з сильним характером. Коли я познайомився з тою жінкою на барбекю, мені вона, як по правді, здалася... ну... пристойною. Звісно, Марго не поділилася зі мною своїми підозрами...
Знову запала мовчанка, і Страйк був переконаний: усі в кімнаті зараз пригадують, що кілька тижнів перед убивством Рой узагалі не розмовляв з дружиною, а саме за цей час, мабуть, підозри Марго щодо Дженіс кристалізувалися.
— Я ще нікого не зустрічав, хто вмів би так брехати, як Дженіс Бітті,— мовив Страйк, щоб розрядити напружену атмосферу,— вона була неперевершена актриса.
— Ми отримали просто неймовірного листа,— сказала Анна,— від її сина Кевіна. Ви знаєте, що він збирається прилетіти з Дубая, щоб свідчити проти неї?
— Знаємо,— озвався Страйк, бо Джордж Лейборн тримав його в курсі поліційного розслідування.
— На його думку, пише він, те, що мама його тоді обстежила, врятувало йому життя,— сказала Анна.
Робін зауважила, що Анна почала кликати Марго «мама», хоча раніше називала її тільки «моя мати».
— Це дивовижний лист,— кивнула Кім.— Кевін так багато вибачається, неначе в чомусь винен.
— Сердега,— тихо зронила Уна.
— Він пише, що картає себе за те, що не пішов у поліцію, але хіба дитина може повірити, що її мати — серійна вбивця?.. Я просто не можу,— знову сказала Анна, звертаючись до Страйка понад головою кицьки, яка муркотіла в нього на колінах,— висловити вам обом, що саме зробили ви для мене... для нас усіх. Невідомість була просто жахлива, а тепер я точно знаю, що мама не покинула нас із власної волі і що вона померла... ну, доволі легко.
— Її смерть,— сказав Страйк,— була майже безболісна.
— І я точно знаю, що вона мене любила,— мовила Анна.
— Ми завжди...— почала була Синтія, але її падчерка швидко сказала:
— Знаю, ви завжди мені це казали, Син, та коли не знаєш, що сталося насправді, залишаються сумніви, хіба ні? Та коли я порівнюю себе з Кевіном Бітті, то почуваюся так, наче мені ще дуже пощастило... А знаєте,— запитала Анна у Страйка і Робін,— що ще знайшли, коли маму... ну знаєте... витягнули з цементу?
— Ні,— мовив Страйк.
Синтія тонкою рукою гралася з обручкою — крутила її на пальці.
— Медальйон, який їй подарував тато,— сказала Анна.— Він потемнів, та коли його відчинили, моя світлина всередині була як новенька,— промовила Анна, і зненацька її очі знову заблищали від сліз. Уна простягнула руку й поплескала Анну по коліну.— Кажуть, мені його повернуть, коли закінчаться всі процедури.
— Як гарно,— тихо зронила Робін.
— А ви чули, що знайшли в її сумочці? — запитала Кім.
— Ні,— відповів Страйк.
— Нотатки з прийому Тео,— сказала Кім.— Усе читабельне — шкіра їх захистила. Її повне ім’я було Теодозія Лавридж, вона була з родини кочівників-пейві. Марго підозрювала позаматкову вагітність і хотіла подзвонити в «швидку», але Тео сказала, що її відвезе хлопець. З нотаток Марго можна зробити висновок: Тео боялася, що про вагітність дізнається її родина. Схоже, їм не подобався її хлопець.
— Ось чому вона так і не відгукнулася? — мовила Робін.
— Мабуть,— відповіла Кім.— Бідолашна дівчина. Сподіваюся, у неї все закінчилося добре.
— А можна поцікавитися,— подивився Рой на Страйка,— які перспективи, на вашу думку, має справа проти Дженіс Бітті? Бо ми... не знаю, що кажуть ваші знайомі з поліції... ми чули, що судмедесперти так і не змогли довести, що Марго накачали ліками.
— Поки що не змогли,— підтвердив Страйк, який учора ввечері розмовляв з Джорджем Лейборном,— але я чув, що вони збираються використати новомодний спосіб пошуку слідів хімічних речовин у цементі, в якому лежало тіло. Гарантій немає, але нещодавно в Штатах цей метод успішно використали.
— Але якщо вони так і не зможуть довести, що її приспали,— сказав Рой з напруженим виразом в очах,— справа проти Дженіс базуватиметься лише на непрямих доказах, правильно?
— Її адвокат намагається виправдати її, судячи з його коментарів пресі,— мовила Кім.
— Йому доведеться багато попрацювати,— сказав Страйк.— Захист має надати пояснення, чому телефон, який належав неіснуючій соцпрацівниці, знайшли в її будинку і чому Аторни мали цей номер. Родичі Аторнів з Лідса впізнали її як жінку, яка допомогла їм вичистити квартиру. Глорія Конті готова приїхати свідчити стосовно пончика в холодильнику і нападів блювоти у них з Вілмою, а Датвейт збирається дати свідчення...
— Справді? — зронила Уна, і її обличчя проясніло.— Ох, це добре, ми хвилювалися, що він...
— Гадаю, він нарешті усвідомив, що єдиний вихід для нього — пройти через це,— сказав Страйк.— Він готовий засвідчити, що відколи почав їсти те, що варила Дженіс, у нього почалися симптоми отруєння, а головне, що Марго під час останньої консультації порадила йому не їсти нічого, приготованого Дженіс.
— А ще ж ми маємо свідчення Кевіна Бітті, що його донька випила відбілювач, коли залишалася
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бентежна кров, Джоан Роулінг», після закриття браузера.