Читати книгу - "Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл, Сюзанна Кларк"

254

«Занепад лісу фейрі» (1444) Пітера Вотершиппа. Це укладений очевидцем надзвичайно детальний опис занепаду англійської магії після відбуття Джона Ускґласса з країни. У 1434 році (саме коли пішов Ускґласс) Вотершиппу виповнилося двадцять п’ять. Молодик якраз почав практикувати магію в Норвічі. У «Занепаді лісу фейрі» записано безліч заклять, які чудово діяли, поки Ускґласс та його свита з фейрі лишалися в Англії, але після їхнього відбуття втратили будь-яку силу. Направду дивовижно, скільки знань про англійську магію Золотої доби дійшло до нас завдяки Вотершиппу. «Занепад лісу фейрі» може здатися доволі злісною книжкою, якщо не порівнювати її з двома пізнішими працями Вотершиппа: «Виправдання справ моїх, написане в темниці замку Ньюарк, де я опинився через наклеп ворогів моїх» (1459/60) та «Злочини лже-Короля» (написана у 1461 (?), опублікована 1697 у Пензансі). (Прим. авт.)

255

С. 466. …Король Крук був улюбленим вихованцем Короля Оберона… — Оберон — у середньовічній європейській традиції король фейрі. У французькій поемі «Гюон із Бордо» (XIII ст.) він — син феї Моргани і Юлія Цезаря, красивий з лиця, але, через прокляття іншої феї, карлик. В англійській літературі (у Шекспіра та інших авторів), Оберон — мінливий дух, що розміром та могутністю поступається своєму літературному попереднику. Сюзанна Кларк використовує французьке написання його імені Auberon замість англійського Oberon, демонструючи, що йдеться про грізного Оберона з французьких оповідей; згодом у 45 розділі він згадується вже в своєму англійському написанні. Обидва варіанти імені короля фейрі з’являються і в збірці Кларк «Леді з Ґрейс-Адью».

256

Лондонський дім лорда Ліверпуля. Химерний, старовинний, просторий маєток, що височів понад Темзою. (Прим. авт.)

257

С. 474. Леді Шарлотта Ґревіль, у дівоцтві Кавендіш-Бентінк (1775–1862) — близька подруга герцога Веллінґтона. Поголос стверджував, що у них роман.

258

С. 475. Ви, певно, знайомі з герцогом Ричмондом? — Чарльз Леннокс, 4-й герцог Ричмонд (1764–1819) — британський військовий, двічі член парламенту від Сассекса, лорд-намісник Ірландії (1807–1813), пізніше генерал-губернатор Британської Північної Америки (1818–1819). Під час битви при Ватерлоо — командувач резервними силами у Брюсселі, безпосередньої участі у бойових діях не брав.

259

І Блюхер… Вважає, що завагітнів… Слоненям. — Тут і далі Кларк, описуючи битви при Катр-Бра і Ватерлоо, не суперечить історичним фактам. За її словами, вона лише зробила справою рук Стрейнджа всі випадки надзвичайної удачі лорда Веллінґтона.

260

Городян Брюсселя та солдатів різноманітних армій, розквартированих по місту, заінтригувало повідомлення про те, що вони опинилися в далекій чужій країні. На жаль, усі були так зайняті приготуванням до битви (а багатші та фривольніші верстви — до балу в герцогині Ричмонд того вечора[441]), що мало кому вистачило часу піти й дослідити околицю або її мешканців. Тож тривалий час ніхто не міг сказати, куди ж саме Стрейндж відправив Брюссель того червневого полудня.

У 1830 році торговець і трапер на ім’я Пірсон Денбі подорожував американськими Рівнинами. До нього підійшов один знайомий, вождь племені лакота Чоловік-Що-Боїться-Води, і поцікавився, чи міг би Денбі роздобути йому трохи громових куль. Він пояснив, що збирається йти війною на ворогів, і йому конче потрібні громові кулі. За його словами, колись він мав їх близько п’ятдесяти і витрачав дуже ощадливо, але зараз не лишилося жодної. Денбі нічого не зрозумів. Він запитав, чи йдеться про набої до рушниці. Ні, заперечив Чоловік-Що-Боїться-Води. Схоже на набої, але набагато крупніші. Він узяв Денбі в свій табір і продемонстрував йому спижеву 5,5-дюймову гаубицю, виготовлену компанією «Каррон» у шотландському Фолкерку. Приголомшений Денбі першим ділом запитав у Чоловіка-Що-Боїться-Води, звідки він дістав гармату. Той пояснив, що в горах недалеко живе плем’я Недоробків. Вони з’явилися несподівано одного літа, але Творець обдарував їх лиш одним умінням, необхідним для виживання, — умінням воювати. Всіх інших їм бракувало: не знали, як полювати на бізона чи вилорога, як приборкувати коня або будувати собі житло. Навіть між собою їм важко було порозумітися, оскільки їхній божевільний Творець дав їм чотири чи п’ять різних мов. Зате в них була гармата, яку вони й виміняли у Чоловіка-Що-Боїться-Води на харчі.

Заінтригований, Денбі відшукав плем’я Недоробків. Спершу вони здавалися такими самими, як і всі інші племена, але потім Денбі помітив, що старіші чоловіки мали напрочуд європейську зовнішність і трохи говорили по-англійськи. Деякі з їхніх звичаїв були як у племен лакота, а деякі — скидалися на військовий вишкіл Старого світу. Говірка їхня не надто відрізнялася від мови лакота, але мала багато англійських, голландських і німецьких слів.

Чоловік на ім’я Роберт Гіт (а по-інакшому Малий-Чоловік-Який-Забагато-Говорить) розповів Денбі, що всі вони свого часу дезертирували із кількох армій і полків одного дня 15 червня 1815 року через наближення великої битви, якої вони боялися не пережити. Тому вони втекли. Чи не знає Денбі, хто королює у Франції — герцог Веллінґтон чи Наполеон Буонапарте? Денбі не знав. «Що ж, сер, — філософськи на те зауважив Гіт, — хто би там не правив, а життя для таких, як ми з вами, йде так само». (Прим. авт.)

261

С. 480. Pâtissier — кондитер (фр.).

262

Sâus-patissier — помічник кондитера, молодший кондитер (фр.).

263

Генерал Ребек навіть переклав цей віршик голландською, і по дорозі на Катр-Бра його виспівували генералові солдати. В свою чергу ті навчили його англійців, так що згодом він перетворився на дитячу пісеньку, якої співали в Англії та Нідерландах, стрибаючи на скакалках. (Прим. авт.)

264

Копенгаген (1808–1836) — знаменитий гнідий жеребець, що належав герцогу. (Прим. авт.)

265

С. 483. Воксголл-Ґарденз — розважальний сад у Лондоні; існував з 1661 по 1859 рік.

266

У 1810 році панове Джордж і Джонатан Берратти, власники публічного саду у Воксголлі, запропонували Стрейнджу і Норреллу казкові гроші за регулярні вечірні вистави в їхнім саду. Берратти просили саме про таку магію: ілюзії магічних істот, біблійних та історичних знаменитостей і т. д., і т. п. Цілком природно, м-р Норрелл пропозицію відхилив. (Прим. авт.)

267

У магів існує ціла метода для заплутування доріг, ландшафтів, приміщень та всякого