Читати книгу - "Невермур. Випробування Морріґан Кроу"

— Вони й повинні звиватися, — сказав Юпітер, помітивши огиду на її обличчі. — Те, що звивається, — смачніше.

Морріґан, вагаючись, зробила перший ковток. Це було дуже смачно — вибух солодкого рожевого світла. Дівчинка саме збиралася це визнати, коли чоловік у шкіряних штанах наблизився до них. Він поплескав Юпітера по спині та поклав важку руку йому на плече.

— Норте! Норте, мій старий друже, — зневажливо посміхнувся він. — Зовсім з глузду з’їхав, Норте? Там Геміш розповів мені, що ти надав пропозицію дитині. Ліга дослідників тобі недоплачує? Чи ти вирішив відкласти свій компас і дозволити комусь іншому стати великим шукачем пригод? Вирішив жити спокійним життям, так?

Чоловік грубо зареготав у свою склянку бренді. Юпітер невдоволено скривився.

— Добридень, Безе, — сказав він з силуваною ввічливістю.

— Це вона, так? — Без покосився вниз, на Морріґан. — Перша кандидатка знаменитого Юпітера Норта. Це сколихне часописи.

Він чекав, що Юпітер представить його, але цього не сталося.

— Чарльтон. Без Чарльтон, — нарешті сказав чоловік. Він урочисто вказав на себе, очікуючи, що Морріґан його впізнає. Зрозумівши, що не дочекається й цього, Без скис. — Як тебе звуть, дівчинко?

Морріґан подивилась на Юпітера. Він кивнув.

— Морріґан Кроу.

— Виглядає трохи жалюгідно, чесно кажучи, Норте, — голосно прошепотів до Юпітера містер Чарльтон, не звертаючи уваги на дівчинку. Морріґан розсердилася. Вона що, мала ходити і постійно усміхатись як ідіотка? — Вона іноземка? Де ти її знайшов?

— Не лізь.

— Містечко Нелізь? Ніколи не чув про таке. — Без нахилився поближче і з блиском в очах змовницьки зашепотів: — Воно в Республіці, так? Таємно провіз її сюди, правда? Давай, розкажи старому другові Безу.

— Так, — сказав Юпітер. — Містечко Нелізь у Республіці Нетвоєділо.

Без Чарльтон здушено й розчаровано захихотів.

— О, дуже дотепно. І який у неї дар?

— Це теж не твоя справа, — сказав Юпітер, м’яко вивільняючись із-під його руки.

— Тікаємо від відповіді, так? Гаразд, гаразд. Мені однаково. Ти мене знаєш, я не люблю тиснути. — Він зміряв Морріґан поглядом з голови до ніг. — Танцівниця? Ні, ноги недостатньо довгі. І не винахідниця, занадто порожній погляд. Можливо, якісь темні мистецтва. Чаклунка? Оракул?

— Ти ж наче сказав, що тобі однаково, — сказав Юпітер. Схоже, йому було нудно. — Де парад твоїх кандидатів? Великий улов цього року?

— Тільки вісім, Норте, тільки вісім. Троє дівчат, — сказав містер Чарльтон, махнувши рукою в бік зграйки, яка перед цим сміялася з Морріґан. Він шморгнув і зробив великий ковток бренді. — А хлопці десь поруч. Маленька групка, але серед них жодного невдахи. Цього року вибирали дуже прискіпливо. А ця — справжня зірка. Ноель Деверо. Не хочу забагато говорити, але — голос янгола. Ніколи не зустрічав сильнішої кандидатки. Вона буде першою, згадаєш мої слова.

Морріґан дивилась на дівчинку та її подруг. Гарненька і добре вдягнена Ноель без упину розмовляла, а всі інші дівчата жадібно ловили кожне слово. Вона трималася з гідністю і впевненістю, спокійно усміхаючись. Морріґан охопили заздрощі. Чому б Товариству Дивообраних не прийняти до себе когось такого, як Ноель Деверо?

— Вітаю, — ввічливо сказав Юпітер.

— Але ця, Норте, — продовжував містер Чарльтон, махнувши рукою в бік Морріґан. — Я не розумію. У чому її привабливість? Я маю на увазі, ці очі, Норте, ці жахливі чорні очі. Старійшини не вибирають тих, хто має такий підступний вигляд. Така згубить, перш ніж встигнеш…

Крижаний погляд Юпітера обірвав його, і він застиг з розкритим ротом.

— Добре подумайте над тим, що збираєтеся сказати, містере Чарльтоне, — мовив Юпітер тим низьким холодним голосом, який Морріґан до цього чула лише раз — у маєтку Кроу. Вона здригнулася.

Без Чарльтон закрив рота. Юпітер відступив убік, відводячи погляд від довговолосого чоловіка, і той поплентався геть. Він зітхнув і розгладив свій жовтий піджак, а потім поплескав Морріґан по плечу.

— Я ж казав тобі. Мерзенний чоловік. Не звертай уваги.

Морріґан пила пунш, а в її вухах усе ще дзвеніли слова містера Чарльтона. «Старійшини не вибирають тих, хто має такий підступний вигляд».

— Ми називаємо Беза Наставником спагеті, — пояснив Юпітер. Він продовжив водити Морріґан садом, махаючи людям навколо. — Він прочісує Вільну Державу кожного року в пошуках потенційних кандидатів і відправляє їх десятками на випробування, незважаючи на те, чи справді вони готові, просто щоб збільшити шанс потрапляння. Це як кидати пучок спагеті в стіну і сподіватися, що вціліє хоч одна паличка, розумієш?

— Це працює? — запитала Морріґан.

— Несправедливо часто. — Він відтягнув Морріґан ліворуч, щоб обминути групу галасливих підлітків, які намагалися привернути його увагу. — А, ось і молода Нен.

До них підійшла висока широкоплеча жінка й потиснула йому руку.

— Капітан Норт власною персоною! Були чутки, що ви обрали кандидата, та я їм не вірила. «Юпітер Норт? — казала я. — Не дочекаєтесь». Але ось вона, ваша кандидатка. Ну привіт, — вона всміхнулася Морріґан.

— Ненсі Доусон, познайомся з Морріґан Кроу, — Юпітер кивнув на Морріґан, і вона потиснула простягнуту руку Нен. Вона була молодша за Юпітера і мала щиру усмішку з ямочками, яка робила менш загрозливою її могутню постать.

— Дуже приємно, міс Кроу. Я хотіла б представити вам мого кандидата, Готорна, але він зник, як тільки ми сюди прийшли. Напевне, щось підпалює. — Нен закотила очі, але вигляд мала задоволений. — Створення проблем — це не його головний талант, але він посідає друге місце.

— А який його офіційний дар? — запитала Морріґан. Юпітер швидко кинув на неї погляд, і його очі трохи звузилися. Вона сказала тихіше: — Що? Це нетактовне запитання?

Нен засміялася.

— Нічого страшного. Я не переймаюся такими дурницями. — Вона випросталася. — З гордістю повідомляю вам, що Готорн Свіфт, на мою скромну думку, найкращий приборкувач драконів у молодшій лізі Невермура.

— Ага, звісно, — усміхнувся Юпітер. — Що ще? Хороший вибір кандидата для п’ятиразової чемпіонки з їзди на драконах Вільної Держави.

Нен завагалась, але лише на півсекунди.

— Колишньої чемпіонки, — виправила вона його. Вона постукала по своїй правій нозі, і Морріґан зі здивуванням почула, що там порожньо. — Я ще довго не братиму участі в змаганнях через оцю стару штуку.

— Це фальшива нога? — запитала Морріґан. Їй було важко стримати себе і не доторкнутися самій. Юпітер голосно кашлянув, але Нен не була збентежена.

— О так. Диво сучасної медицини та інженерії, що складається з кедрового дерева, дивії та заліза. — Вона підняла штанину і показала кінцівку з металу й