Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

Єва дивилася, як зі стелі, мов змії, спускаються якісь дроти, а потім на механічних руках висуваються спрямовані лампи. Матр приєднала до свого старого тіла незліченну кількість датчиків і продовжила розповідати:

- Нападник схопив мене в диму, відбиваючись від нього, я впала і наткнулася на купу уламків, що горять. Мені вдалося прийняти вертикальне положення, проте я помітила, що кришка в корпусі, за якою знаходиться моя батарея, випадково відчинилася, а сама батарея випала. У мене залишався невеликий запас енергії, і я спробувала дістатися сюди, до цієї кімнати, але тут зрозуміла, що горю.

- І ти пірнула в басейн, щоб погасити вогонь, - закінчила Єва. Досі приховані в стінах автоматичні руки здалися через потаємні панелі і зайнялися корпусом Матр.

- Чесно кажучи, Єва, вогнегасники, які були тут, виявилися не розраховані на подібну атаку, - промовила Матр, спостерігаючи, як її тіло починає рухатися, поступово повертаючись до життя. – Спочатку мені треба було якось загасити полум'я, щоб уберегти мої внутрішні схеми від пошкодження, а потім уже йти сюди.

- І?.. - Єва витягла жменю поживних капсул із сумки і взялася за їжу.

- Зараз комп'ютер проводить діагностику, - пояснила Матр. Навколо неї світилася сила-силенна голографічних схем і меню, що змінюються з запаморочливою швидкістю. Усі вони випадково з'являлися і зникали, і Єва здогадалася, що центральний комп'ютер Притулку теж постраждав від нападу Бестіїла.

– Розкажи мені про цього незнайомця, якого ти привела, – попросила Матр, читаючи статистичні викладки перед собою.

- Про Рові? – відгукнулася Єва. – Його повне ім'я – Ровендер Кітт, і він чудовий. Допоміг мені врятуватися від…

- Єва Дев'ять? – Голова Ровендера з'явилася у дверях. – Ось це ти просила? - Він увійшов до них на вигнутих назад ногах і приніс нову пару кедботів та шкарпетки.

– Так! Дуже дякую, що допоміг мені, – сказала вона. Єва взяла черевики і поклала їх поряд із застигнутими старими шкарпетками. - Дуже вже не хотілося йти в свою розгорнуту кімнату і дивитись на те, що від неї залишилося.

- Так, дивитися там практично нема на що, - погодився Ровендер і показав на черевики. – Зміг знайти лише один сірий та один білий.

- Нічого, - сказала Єва. - Там, нагорі, вони обидва скоро так забрудниться, що стануть одного кольору. Якщо, звичайно, не доведеться знову розгулювати босоніж.

– Ну й добре, – кивнув Ровендер. Поглянувши на підвішене тіло Матр, він повернувся до дверей. – Піду перевірю, чи не повернувся Бестіїл. Якщо все чисто, нам треба йти.

– Нам? - З посмішкою перепитала Єва.

- Так, - рівним тоном підтвердив Ровендер. - Мені треба йти, і тобі теж. Зрозуміло?

Єва кивнула головою. Вона бачила, як уважно Матр спостерігає за чужинцем. Той вислизнув із кімнати і вирушив угору сходами до головного входу. Ще вона помітила, що Притулок запустив Ідентісбор, намагаючись визначити, до якого виду належить її синій довготелесий товариш. Матр перевела погляд на дівчинку і запитала:

- Єва, яким чином ти розумієш мову, якою говорить цей незнайомець?

– Кажу ж, він не незнайомець. Він друг, - пояснювала Єва, копаючись у сумці. - А розумію я його тому, що він дав мені це. – І вона показала голосовий перекодувальник.

- Цікаво. - Матр простягла одну з багатьох рук. – Можна?

- Ем, звичайно, - відповіла Єва і вручила їй кодувальник. – Тільки обережно. Він нам ще знадобиться.

- Звичайно. О, і Єва, - Матр раптом заговорила тим самим голосом зі старого фільму, - вимий, будь ласка, руки. Вони всі забруднені.

– Ти серйозно? - Єва вискочила зі своєї скляної ванни. - Я через стільки всього пройшла, а ти просиш мене руки помити?

Вона з гучним тупотом пройшла до маленької раковини. По чорних від бруду пальцях потекла вода.

Матр тримала перекодувальник, доки Притулок сканував його червоним лазерним променем.

- Не драматизуй, Єва. Звичайно, у тебе був деякий відкат у тренуваннях на поверхні, але взагалі-то ти непогано справлялася. До того ж, я пройшла з тобою найгірші сценарії. Адже не чекає тебе на кожній галявині отруйна змія. - Матр тепер вивчала кодувальник, піднісши його до своїх численних очей. – Я просто хотіла, щоб ти була готова до тих погроз, з якими можеш теоретично зіткнутися.

– Погрозам? - Єва струсила воду з рук. - Матре, ти хоч приблизно уявляєш собі, що за жах твориться там, нагорі?

- Звісно, ​​уявляю. Адже я за допомогою Притулку розробляю план твоєї підготовки, – невимушено відповіла Матр. Тут вона обернулася до дверей. - Доброго дня, містере Кітт.

Ровендер стояв у дверях, тримаючи в руках напівпорожню пляшку.

- Наскільки я можу судити, поки все чисто, - доповів він. - Бестіїл десь в іншому місці. Але швидше за все він повернеться за день-другий. А коли він повернеться, нам уже не варто бути тут.

Матр обернулася до нього обличчям.

– Що він каже?

Ровендер не звернув на неї уваги.

- Треба йти зараз, Єва Дев'ять. Ти повинна бути якнайдалі від Бестіїла.

- Я не розумію, - насупилась Єва. - Чому ти вважаєш, що він повернеться сюди за мною?