Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

– Хто? А! - Єва згадала, що Притулок тепер вважав її кимось іншим. – На якій полиці зберігаються батареї для Матр?

– Елементи живлення T6D9 Центуріон розташовані у п'ятому ряду на верхній полиці, – відповів Притулок. – Проте їхній запас добіг кінця. Отримання нової партії слід організувати через родинні сховища.

Тут щось зашипіло. Двері, через які Єва раніше йшла у своє таємне місце, відчинилися, оголивши темряву за нею.

- Єва Дев'ять, - голосно пролунав у центральному відсіку голос Ровендера. Єва вискочила зі складу і виявила, що він прикотив нерухому Матр на її власному колесі, лавіруючи між завалами сміття. За ними тяглася мокра смуга. - Ця лампочка знову почала блимати, - повідомив він. І Єва побачила: на корпусі, де знаходився електронний мозок, ритмічно спалахує червона лампочка.

Єва звернулася до будинку:

- Притулок, ми знайшли Матр, але вона не відповідає. Порадь, будь ласка, що зробити.

- Достав багатозадачного асистуючого тью-тора-робота нуль-шість у генераторну, - була відповідь. – Вхід із центру управління.

Єва і Ровендер прикотили робота до центру управління, і там поряд зі сходами відчинилися потаємні двері. Єва кивнула своєму супутнику, і вони вштовхнули Матр в ще одне приміщення, куди жодного разу не ступала дівчинка.

Верхнє світло, що ввімкнулося, освітило укріплену білу кімнату з цілою стіною скляних ящиків, де зберігалися чашки Петрі і якісь пробірки. Присадкувата циліндрична морозилка в кутку видихала клуби крижаної пари. Протилежну стіну займала конструкція із бездоганно чистих скляних трубок та контейнерів. У Єви по спині побігли мурашки, вона затремтіла.

- Очевидно, цю кімнату Бестіїл не знайшов, - констатував Ровендер, розглядаючи ряд склянок з широкою шийкою, наповнених якоюсь червоною рідиною.

- Нічого собі генераторна! Більше скидається на лабораторію, - сказала Єва.

– Підключаюся до банку даних багатозадачного асистуючого тьютора-робота нуль-шість, – оголосило Притулок.

Єва дивилася на Матр. Лампочка на забрудненій сажею голові швидко заблимала. Дівчинка пробігла поглядом по обгорілому корпусу робота і затрималася на купці наклейок з Бібу - якраз над кожухом колеса: Єва приліпила їх туди зовсім немовлям. Деякі наклейки все ще працювали – по-мультяшному танцювали та посміхалися.

Притулок продовжив давати інструкції:

- Обережно відключи голову Матр нуль-шість, крутячи проти годинникової стрілки. Зробивши це, поміст її сюди. - Тут же з прорізів у білій кахлі піднявся крабоподібний робот з порожнім заглибленням у середині. Єва і Ровендер опустили Матр, поклавши її вгору.

- Ти відкручуй, гаразд? – прошепотів Ровендер.

- Гаразд.

Єва, звичайно, знала, що Матр розбирається: вона одного разу бачила, як робот робить це для планового чищення. Але видовище їй не сподобалося – зайве нагадування про те, що її вирощує машина.

Червоний вогник на лобі Матр перестав блимати, почувся тонкий електронний писк. Єва дивилася, як відстібаються затискачі, за допомогою яких голова кріпиться до шиї.

"Проти вартовий, проти вартовий", - твердила дівчинка сама собі. Вона витерла спітнілі долоні об туніку, взялася за голову і повернула її. Проте голова не від'єдналася.

– Не виходить. - Страх холодними кільцями стискав її нутрощі. "Невже я і цей іспит провалю?"

– Обережно від'єднай голову проти годинникової стрілки і помісти її сюди.

- Мені здається, можна спробувати покрутити в інший бік. Раптом спрацює, – м'яко запропонував Ровендер.

Єва видихнула крижану тривогу, що скувала її зсередини.

Зосередившись, вона повернула голову Матр у протилежному напрямку. Механізм спрацював гладко, голова відокремилася від тулуба. Дівчинка встала, хитаючись під вагою важкої деталі, і піднесла її до крабоподібного механізму. Вона помістила голову Матр у поглиблення та закріпила її там.

- Ох! - свиснув Ровендер, стоячи поруч із дівчинкою. – А тобі теж треба знімати голову, щоби перезарядити свій дух?

– Рови! Моя голова не знімається! - Захихотіла Єва, дружньо штовхнувши його ліктем.

– Дивись! – вигукнув Ровендер.

В очах Матр з'явилося тепле бурштинове свічення.

- Єва Дев'ять! - Сказала робот. - Дитя моє, ти жива.

Розділ 16. Загадка

- Я така рада, що ти зуміла врятуватися, - сказала Матр.

З голови у неї стирчали численні електроди, тож вона нагадувала міфічну медузу з проводами замість змій. Кабелі, що тяглися від електродів, йшли до спеціального роз'єму на центральному комп'ютері Притулку.

Єва влаштувалася в одній із порожніх скляних ємностей, підклавши під голову скатаний валиком спасжилет і задерши ноги. Вона перестала потягувати блакитний напій з упаковки і запитала:

- А що взагалі з тобою сталося?

За допомогою нових крабів кінцівок Матр притягла своє безголове тіло і підняла його.

- Що ж, після того як ти пішла, я змогла вислизнути з кухні в хаосі, що вибухнув. - Тут зі стелі спустився гігантський штир, що увійшов у шийний отвір корпусу, і вся конструкція піднялася нагору. - Тоді задимлення поширилося вже всюди. Половина Притулку спалахнула через вибух голопроектора.