Читати книгу - "Спецназ"

у столичних містах, а працюють у радянській торгівлі, на риболовецьких суднах в чужоземних портах, з'являючись в чужоземній державі під виглядом водіїв радянських вантажівок, пілотів «Аерофлоту» або провідників радянських поїздів. Одним з випробуваних місць для вербування є радянське круїзне судно: два тижні в морі, горілка, ікра, витончене життя, приємна компанія і можливість поговорити без страху перед місцевою поліцією.

Якщо читач має доступ до досьє на таємних агентів спецназу, він буде розчарований і, ймовірно, шокований, оскільки агенти спецназу мало схожі на витончених, міцних, молодих і симпатичних героїв шпигунських фільмів. Радянська військова розвідка шукає абсолютно протилежний тип людей у кандидати на вербування. Портрет ідеального агента спецназу виглядає приблизно таким чином: чоловік між п'ятдесятьма п'ятьма і шістдесятьма п'ятьма роками, який ніколи не служив в армії, ніколи не мав доступу до таємних документів, не користується зброєю і не має її, нічого не знає про рукопашний бій, не володіє ніяким таємним обладнанням і не підтримує комуністів, не читає газет, ніколи не був у Радянському Союзі і ніколи не зустрічався з радянськими громадянами, веде самотнє, замкнуте життя вдалині від інших людей, за професією лісник, рибалка, доглядач маяка, охоронець або залізничник. У багатьох випадках такі агенти є фізичними інвалідами. Спецназ також вишукує жінок з приблизно тими ж характеристиками.

Якщо у спецназу є така людина в його мережі, то це означає: а. Що він напевно не знаходиться під наглядом відділення місцевої поліції або таємних служб; б. Що в разі дізнання він буде останньою людиною, якого запідозрять; в. Що там немає нічого, що може викликати які-небудь підозри, що, в свою чергу, означає, що в мирний час цей агент практично повністю гарантований від небезпеки провалу або арешту; г. Що в разі війни він перебуватиме на тому ж місці, оскільки його не заберуть в армію чи народне ополчення при військовій мобілізації.

Все це надає агентурній мережі спецназу колосальну стабільність і життєздатність. Є, звичайно, винятки з кожного правила, а у випадках, пов'язаних з розвідкою - багато винятків. Ви можете зустріти безліч різних типів людей серед агентів спецназу, але спецназ все ж намагається вербувати людей саме такого типу. Але яка ж користь від них цієї організації?

Відповідь полягає в тому, що вони дуже корисні. Справа в тому, що акти тероризму виконуються головним чином професійними спортсменами спецназу, які відмінно натреновані для виконання найбільш важких завдань. Але професіонали спецназу, потрапляючи в іноземну державу, мають величезну кількість ворогів: вертольоти і поліцейські собаки, перевірка документів на дорогах, патрулі, навіть діти, які грають на вулиці, які пам'ятають багато і багато розуміють. Спецназівські командос потребують укриття, де вони можуть відпочити кілька днів у відносному спокої, де вони можуть залишати своє важке обладнання і готувати собі їжу.

Тому головне завдання агентів спецназу - підготувати безпечний притулок на майбутнє, задовго до того, як командос з'являться в країні. Ось кілька прикладів притулків, підготовлених агентами спецназу. На гроші ГРУ пенсіонер, що є в дійсності агентом спецназу, купує будинок на околиці містечка поруч з лісом. У будинку він будує, абсолютно легально, протиатомний притулок з електричним світлом, каналізацією, водопроводом і запасом їжі. Потім він купує машину напіввійськового або військового зразка, наприклад, Лендровер, яку постійно тримає в гаражі при будинку з добрим запасом бензину. Після цього агентурна мережа створена. Він тихо живе, доглядаючи за домом і машиною, до того ж отримуючи плату за свою службу. Він знає, що в будь-який момент до нього в будинок можуть прийти «гості». Але це його не лякає. У разі арешту він може сказати, що загін командос захопив його в якості заручника і використовував його будинок, притулок і машину.

Або господар машинного звалища купує старий іржавий залізничний контейнер і ставить його серед сотень уламків машин і декількох мотоциклів. Для зручності небагатьох відвідувачів смітника, які приходять у пошуках запчастин, господар відкриває магазинчик для продажу Кока-Коли, хотдогів, кави і сандвічів. Він завжди тримає запас мінеральної води в пляшках, консервованої риби, м'яса та овочів. Магазинчик також має значний запас медикаментів.

Або, скажімо, власник невеликої фірми купує велику, хоча і стару яхту. Він каже друзям, що мріє зробити тривалу подорож під вітрилом, ось чому яхта практично завжди знаходиться за кордоном. Але в нього немає часу здійснити подорож, більш того, яхта потребує ремонту, що вимагає багато часу і грошей. Тому на даних момент стара яхта лежить у пустельній бухті серед дюжин інших покинутих яхт з облупленою фарбою.

Таких місць для притулку створено величезну кількість. Місця, які можуть бути використані як укриття, включають печери, занедбані (або в деяких випадках справні) шахти, покинуті промислові підприємства, міську каналізацію, кладовища (особливо якщо на них є родинні склепи), старі судна, залізничні фургони та вагони тощо . Будь-яке місце може бути пристосоване для укриття терористів спецназу. Але це місце має бути дуже добре вивчене й підготовлене на майбутнє. Саме для цього і вербуються агенти.

Але це не єдине їхнє завдання. Після прибуття «гостей» агент може виконувати безліч їх завдань: спостерігати за діями поліції, охороняти укриття і піднімати тривогу в потрібний час, діяти в якості гіда, збирати додаткову інформацію про цікаві об'єкти і людей. Крім того, деякі агенти можуть вербуватися спеціально для виконання актів терору, в цих випадках він може діяти незалежно під наглядом людини з ГРУ, в групі з такими ж, як і він, агентами або у співпраці з професіоналами спецназу, які прибули з Радянського Союзу.

Завербований агент спецназу, що забезпечує підтримку діям бойових груп тими способами, які я описав, купівлею будинку та / або транспорту, відчуває себе в цілковитій безпеці. Місцева поліція може зіткнутися зі значними труднощами, намагаючись розшукати його. Навіть якщо його виявлять і заарештують, практично неможливо довести його вину. Але, ось чого агент не знає, так це те, що небезпека загрожує йому з боку самого спецназу. Офіцери ГРУ, незадоволені комуністичним режимом, можуть у знак протесту або з інших причин втекти на Захід. Коли вони це роблять, то вільно можуть видати агентів, включаючи агентів спецназу. Відповідно, після виконання актів терору спецназівський диверсант знищить усі сліди своєї роботи і всіх свідків, включаючи того агента, який до цього охороняв або допомагав групі. Людина, завербована в якості агента для підтримки групи диверсантів, дуже рідко розуміє, що буде з нею потім.

Але, якщо відносно легко завербувати людину для роботи в якості «законсервованого» агента, то як іде справа щодо вербування чужоземця для дій як справжнього терориста,