Читати книгу - "Тілоохоронець для не коханої, Олександра Малінкова"

- І стріляєш. – Закінчив Лекс й трішки надавив на її пальчика, який лежав на курку, той спрацював й залунав постріл.

    Вона знову напружилася й почала втрачати рівновагу.         

- Тихо, тихо, дівчинко! –Він підхопив її, забрав з задеревенілих, холодних пальців зброю, яку відкинув на м’яку траву поряд.           

   Олексій розвернув дівчину на 180 градусів та притиснув спиною до стіни, сам же опинився по переду, виставивши руки.          

- Ти як? – Зазирнув в її очі. - Чому не сказала, що боїшся стріляти?  

- В мене багато страхів, то що я маю розповідати про всі? Для цього є спеціальні фахівці.

Та звільнятися від напівобіймів вона не поспішала.

- Ну хоч мене ти не боїшся, то вже добре! Чи ні? Чи не взнаю, доки не перевірю?

- Спробуй! – Тихо промовила вона.

Вона що й справді це сказала?

- Ну що ж, ти сама запропонувала, - промовив він й повільно та дуже ніжно почав цілувати її, а потім захопився, поцілунок ставав дедалі пристраснішим, а  тілом почало розливатися приємне тепло.

   Та тишу підступно розірвав дзвінок мобільного телефону у карміні у Ади.

   До її мозку трішки запізно почало доходити, що саме вони зараз робили, та чим це все могло закінчитися.                                            

    На екрані побачила ім’я зведеної сестри. Адель вагалася, чи слід брати слухавку. Про що їм розмовляти? Навіщо та телефонує? Молоді дівчата зовсім різні й так і не стали подругами. То зараз тим паче навіщо ними ставати, коли єдиної людини заради якої був сенс спробувати, вже немає в живих. Все ж таки вирішила прийняти виклик.                                

- Привіт, Адо, - защебетала Інна, коли ти будеш вдома, я збираюся до тебе заїхати?

Таке безглузде питання, наче та не знає, що останні місяці Адель весь час знаходиться вдома.

- Ой, вибач, як я могла забути, що ти весь час вдома, - продовжила зведена сестра.

Що це, склероз у такому молодому віці, чи бажання знову вколоти її?                

- Може ближче до кінця дня? – Не могла вгамуватися Інна.                        

- Я буду зайнята! – Видавила з себе Адель.

- Ой, та знаю чим ти там можеш бути зайнята, чекай, буду після шостої години й поклала слухавку.

- Супер, - викрикнула Ада й тільки зараз помітила, що й досі стоїть притискаючись до стіни, а Лекс зовсім поруч з таким самим спокійним виразом на обличчі наче й не цілував її хвилину назад.

    Як не збожеволіти від цього всього?                       

    Та ще більше її цікавить, як знаходитися з ним тепер 24/7 під одним дахом?