Читати книгу - "В моїх думках , Ясміна Лав"

Давид.

Навмисне сідаю навпроти Принцеси. Поки її батько розписує, наскільки ж вигідна мені співпраця з його банком, весь час кидаю погляди на дівчину. Як же вона ніяковіє.

Очі опущені, губки відкриті, на щоках рум'янець… І це мене заводить.

Така тендітна, хочеться пестити її без зупину. Ледве стримався нагорі. Руками досі відчуваю вигини її тіла, тепло... Дідько! А я ще вчора хотів відмовитися від неї. Забути. Віддати Ярикові. Нічого подібного не буде.

Ці уста тільки я буду цілувати. 

Саша наче чує мої фантазії та проводить кінчиком язика по нижній губі. Розсовую коліна і ковтаю в'язку слину. Вона навіть не розуміє, як сексуально зараз виглядає. І ця сукня на ній… 

Підкреслює ніжки, обтягує попу, показує пишні, дівочі груди, на які весь час задивляється Кирило. Це злить, але я тримаюся.

Після обіду поясню йому, куди він не повинен витріщатися.

— Ми готові збільшити для вашої компанії річний відсоток. Наш банк надасть вам найкращі умови співпраці, — розпинається тато Саші.

Але я навіть не слухаю, які там умови, і так згоден на всі. Мені потрібно бути ближче до цього чоловіка.

Ярослав обмовився, що батько в Принцеси ще той деспот. Стежить за нею, дихнути не дає. Водія, який її привозить і забирає, я сам бачив. А це означає, що просто бачитися з нею можливості не буде. Але мені потрібно було побачити чоловіка на власні очі. Для того й сьогоднішній обід.

— Думаю, ми можемо підписати угоду, — кажу з усмішкою, і він усміхається у відповідь.

Обговорюємо деякі деталі, узгоджуємо відсотки та ставимо підписи. Ну от, чудово. Я задоволений.

— Відсвяткуймо нашу угоду. Шампанське, — показую жестом офіціантові.

І всі за столом з усмішками приймають пропозицію. Всі, крім Принцеси. Вона сидить тихо, як мишка. Не дивиться мені у вічі, хоча її погляди крадькома, я ловив декілька разів.

Боїться мене? Не думаю. Швидше, боїться своєї реакції на мене.

У пам'яті спливають її стогони, збите дихання... Вона була такою збудженою, гарячою… Чорт! Стає незручно сидіти.

— Можна запросити вас на танець? — простягаю руку і бачу великі злякані очі Саші.

Ну ж бо, маленька, йди до мене.

Вона крадькома дивиться на батька, наче просить дозволу, і вкладає свою долоньку в мою руку. Слухняна дівчинка.

Веду її трохи далі від столика. Так вона буде почуватися спокійніше, зможе розслабитися. Думаю, тато тисне на неї своїм постійним наглядом. Та я це виправлю. Допоможу їй бути собою, розкритися.

Киваю музикантам — і зал заповнює ніжна, спокійна мелодія. Притягую до себе Принцесу і без сорому втягую на всі груди її запах.

Вона пахне фруктами. Відчуваю нотки груші та апельсинового дерева, а також щось пряне. Потім відкриваються акорди жасмину, а в основі композиції переважає зігрівальна ваніль. Солодко, але не нудно.

Відчуваю, як з кожним рухом Саша розслабляється, як лине до мене, піддається моїм рукам. Уявляю, яка вона м'яка, ніжна в ліжку.

Хочу її. До біса хочу.

Проводжу ніжно долонею від талії по плечах і чую, як дівчина муркоче, вмостивши голову на моїх грудях.

— Сашенько, думаю, нам час, — чую чоловічий голос за спиною і зупиняюся.

Не хочу відпускати її з обіймів, і Саша не рветься. Та іншого виходу немає. Зараз принаймні.

Саша відходить і зупиняється біля батька, очі знову опущені. Потискаю руку чоловіка на прощання, і вони йдуть до виходу.

***

— Гарна угода. Хоча я не розумію, навіщо ми змінили банк? — за мною у кабінет заходить Кирило.

— Тому що тут є перспективи.

— Хм... Ну, не знаю. Як на мене, нічого такого. Хоча одну перспективку я примітив, — шкіриться хлопець і завалюється на крісло.

— Ти про що?

Я і так зрозумів, але хочу бути певен.

— Сашенька Ігорівна. Ух, яка мала. І все при ній.

Ой, знаю я цю його усмішку.

— Навіть не мрій.

Наливаю дві склянки віскі. Одну ставлю перед Кирилом, з іншої роблю великий ковток. Хлопець мовчить, змушуючи мене подивитись на нього.

— Я так і знав, — шкіриться на всі тридцять два. 

— Нічого ти не знаєш.

— Угу. Бачив я, як ти ледь не зжер її очима за столом. Але є проблемка.

— Яка? — дивлюсь з цікавістю.

— Її татко також це помітив.

— З чого ти взяв?

Ми з Кирилом знайомі з університету. Хоч він і молодший на три роки, але розумний і ловить все на льоту. Та й став мені більше другом, аніж просто працівником у моїй компанії. А ще з ним я можу поговорити на будь-яку тему. І почути правду, якою б вона не була. А це дорого обходиться.