Читати книгу - "В обіймах монстра, Міла Мур"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Повернувшись у кімнату, не можу знайти собі місця. Єдиний висновок, до якого приходжу — потрібно тримати дистанцію. Але як це зробити, якщо я живу в домі Воронова? Вдавати, що його немає поруч? Це нереально…
Після прогулянки вирішую відпочити і лягаю під ковдру. Не встигаю подумати над тим, що ж далі буде з моїм життям, як очі злипаються і я засинаю.
Прокидаюсь, коли за вікном уже темно. Живіт скручує від голоду, тому вирішую сходити на перший поверх у пошуку їжі. Дуже сподіваюся, що Даміра в домі немає. Не хочу з ним перетинатися.
Тихо спускаюсь вниз і вмикаю світло на кухні. Готую собі кілька бутербродів і чай. Їм швидко, запиваючи все чаєм, і прислухаюсь до кожного звуку.
На щастя, в будинку тихо, і є надія, що я таки одна. Але тільки-но доїдаю свою вечерю і мию чашку, шкірою відчуваю, що на кухні я вже не сама. Повільно повертаюсь обличчям до дверей і бачу Даміра.
Він спирається плечем на дверну раму, а руки заховані в кишені штанів. Рукава сорочки закатані по лікті, а кілька верхніх гудзиків розстібнуті.
— Ти мене налякав! — кажу сердито й одразу ж вигадую план, як втекти звідси якомога швидше.
— Я старався, — холодно відповідає.
Кортить закотити очі до неба, але я не роблю цього. Натомість на свій страх і ризик наближаюсь до чоловіка, щоб обійти його і таки втекти у кімнату. Та всі мої сподівання розвіюються в той момент, коли він хапає мене за руку і змушує зупинитися.
— Сукню обрала? — питає так, наче йому дійсно цікаво.
— Так, — бурчу. — Твоя помічниця допомогла.
— Аміна — професіонал свої справи, — Дамір говорить це таким тоном, що у мене складається відчуття, ніби він не про роботу зараз говорить. Так невчасно приходить злість. А може, і клята ревність.
— Навіть не сумніваюсь, — фиркаю і знову пробую вирвати руку. Даремно.
— Що таке, дівчинко? Ти ревнуєш? — питає задоволено, а я червонію до кінчиків волосся. — Я ж говорив тобі, що не варто у мене закохуватись.
— Хто тобі сказав, що я закохана? — фиркаю. — Ти чудовисько і не заслуговуєш на кохання!
Здається, я перегнула, тому що погляд Даміра різко втрачає веселі нотки і стає холодним. Просто крижаним. Хочу відступити, але нічого не виходить.
— Добре, що ти це розумієш, — цідить мені в обличчя. — Та думаю, що варто ще й показати, щоб ти більше не сумнівалася.
Не встигаю запитати, що він задумав, коли Дамір штовхає мене до стіни, а сам практично вбивається у мене своїм тілом. Одна його рука у мене на шиї, а інша до болю стискає сідницю.
Язик впевнено проникає до рота і виробляє там таке…
Я хочу його відштовхнути. Маю зупинити це божевілля, але не можу… Відчайдушно відповідаю на поцілунок, хоча наздогнати темп Воронова дуже важко.
— Молодець, дівчинко… — вдихає ці слова мені в обличчя, а тоді проникає пальцями мені під сукню. Не встигаю схрестити ноги, а він просто зриває з мене трусики і залишає без останнього захисту.
— Що ти… — видихаю і відчуваю, як Дамір проводить там своїми пальцями.
— Мокра, — усміхається так, наче виграв мільйон. — Я не сумнівався.
— Припини… — хапаюсь за його плечі, коли відчуваю, як він починає входити у мене пальцем. Ноги тремтять, а внизу живота справжня пожежа. Я боюсь і одночасно чекаю, коли він продовжить.
— Ти ж не цього хочеш. Правда? — шепоче на вухо і кусає за мочку. Стискаю зуби, тому що відчуття занадто гострі. У мене таке враження, що між ногами зараз дуже мокро і гаряче. А може, це не відчуття… — Не хвилюйся. Я не збираюсь робити це пальцями. Членом набагато приємніше.
Дамір цілує в шию й одночасно покусує ніжну шкіру. Здається, ще трохи — і я розтечусь калюжею біля його ніг. Разом з цим продовжує потроху вводити у мене палець, а іншим погладжує там і викликає тремтіння у всьому тілі.
— Ти дозволяла комусь лизати тебе там? — питає зацікавлено, а я не можу второпати, що він хоче. Дивлюсь на нього і розгублено кліпаю очима.
— Ну, звісно, ні… — задоволено усміхається, а тоді підхоплює мене на руки і кудись несе. Від несподіванки забуваю, що треба вириватись, і натомість хапаюсь за його плечі.
— Куди ти мене несеш? — питаю злякано.
— Хочу, щоб ти кінчила. А я буду першим, хто доведе тебе до оргазму, — заявляє так, наче в цьому немає нічого страшного, і саджає мене на стіл, за яким ще кілька хвилин тому я вечеряла…
Дамір розводить мої ноги й тепер без проблем може розглядати мене там. Я бачу, як темніє його погляд, а сама мало не згораю від сорому. Хочу звести ноги, але він хапає мене за стегна з внутрішнього боку і сам присідає, щоб обличчя було навпроти мого інтимного місця.
— Не роби цього… — прошу в той момент, коли він дмухає на мій клітор. Прикриваю очі, тому що відчуття дуже сильні. Я впевнена, що не зможу контролювати себе, якщо він продовжить. А він продовжить. Навіть не сумніваюсь.
— Вибач, Аліно, але ні… — Дамір проводить язиком там, де відчуття найсильніші, а я хапаюсь пальцями за краї столу і мало не розкладаюсь на ньому. — Ти така мокра. Хочеш мене?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В обіймах монстра, Міла Мур», після закриття браузера.