Читати книгу - "Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації"

І це не безпідставно. Хвороби, яких зазнає простата, створюють вельми неприємні відчуття і дуже турбують чоловіків. Від помірних до потенційно смертельних, від турбот, пов’язаних із сечовипусканням, до раку простати. Тому важливо знати, за проявами яких симптомів слід пильно стежити, а які ймовірно не становлять небезпеки і скороминущі. Якщо виникає підозра, що щось не так, варто звернутися до лікаря, і тоді не уникнути сумнозвісного обстеження простати.

Цей страхітливий вказівний палець

Простата – один із внутрішніх органів, які можна обстежити, не вдаючись до скальпеля. Це вимагає від лікарів… улізливості. Вони мусять вводити палець у пряму кишку, і це закріпило за обстеженням сумнівну репутацію. Залоза розміщена за шість сантиметрів від анального отвору, тобто в межах інтимної зони. Тож досить давно стало зрозуміло, що таке обстеження може надати чимало важливих відомостей. Тому обстеження простати пальцем крізь пряму кишку довго було частиною природного, хоч і не надто популярного, медичного обстеження чоловіків. Те, що ми маємо на меті оцінити, коли обстежуємо простату на дотик, – насамперед наявність твердих ґуль або ділянок. Це може свідчити про рак простати. До того ж отримуєш уявлення про її розміри. Якщо від дотику з’являються неприємні відчуття, це може бути ознакою інфекції або запального процесу. Тож хоча щоразу з’являються нові методи вивчення усього того, що відбувається всередині нашого організму, вказівний палець усе ще посідає важливе місце в наборі лікарських інструментів.

Безупинне зростання

Залоза простати могла б бути краще сконструйована. Коли чоловік виконав функцію розмноження, вона йому взагалі-то вже не потрібна. Та простата цим не переймається і продовжує рости до кінця життя. У результаті, можна сказати, всі чоловіки рано чи пізно матимуть проблеми із сечовипусканням. Наскільки значними будуть ці проблеми, – дуже індивідуально. Деяких чоловіків це турбує, коли їм п’ятдесят, інших – у дев’яносто.

У близько 60 % усіх чоловіків вочевидь збільшена простата, коли їм шістдесят років, далі цей показник поступово зростає і сягає 90 % серед дев’яносторічних. Але і тут розмір не обов’язково є визначальним. Величезна простата може давати непоказні симптоми, тоді як невелика може створювати значні проблеми. Є багато можливих причин таких великих відмінностей, одна з яких – те, що простата росте нерівномірно. Простатична залоза, яка насамперед розростається назовні, може досягати досить великих розмірів, перш ніж починає турбувати, тоді як простата, яка росте всередину, швидко починає тиснути на сечовипускний канал, ускладнюючи випорожнення міхура.

Найвірогідніше те, що така конструктивна помилка пояснюється змінами в гормональному балансі чоловіка. Коли ми старіємо, рівень тестостерону знижується, тоді як кількість естрогену є доволі сталою. У результаті естроген має більше поле для дії, тому багато що вказує на те, що це стимулює ріст простати.

Зв’язок між тим, наскільки зростає простата, і ризиком розвитку в ній злоякісної пухлини не було доведено. Якщо сечовипускання стає проблемним, то в першу чергу не через рак слід хвилюватися. Водночас цим не варто й нехтувати. Багато чоловіків уважає, що труднощі із сечовипусканням є частиною процесу старіння, що зрештою теж правда. Та це не означає, що із ними не можна нічого вдіяти. Проблеми можуть позначитися на якості життя, а їх можна лікувати відносно простими засобами.

До 1970-х рр. збільшену простату лікували просто – операцією. 1976 року це змінилося, коли одержали перші ліки, які поліпшували ситуацію із сечовипусканням. Під дією цих таблеток м’язи довкола простати розслабляються, і міхур може легше витискати сечу. Пізніше з’явилися ліки, які впливають на саму простату: під їх дією залоза зсідається і віддаляється від сечовипускного каналу. Для багатьох чоловіків одних або обох ліків виявляється достатньо, щоб позбутися цих незручностей або принаймні значною мірою зменшити їх. Для чоловіків, які не отримують належного ефекту від ліків або яких турбує побічна дія, операція залишається доброю альтернативою. Сьогодні існує чимало різних оперативних методів, однак спільне для них усіх те, що їх проводять крізь сечовипускний канал без оперативного розтину. Розробляються також нові методи лікування, тож якщо вас щось непокоїть, немає жодних підстав не обговорити це з вашим лікарем.

Біда в дорозі

Через проблеми із сечовипусканням і робота, і подружнє життя в небезпеці. Один літній пацієнт, який дуже любив подорожувати, мав великі проблеми з утриманням сечі. Треба то треба… Під час відвідування Лондона він змушений був картографувати всі публічні туалети в тій частині міста, де мав найдовше перебувати. Завдяки цьому він міг швидко знайти найближчу можливість відлити, не порушуючи правила відвідування місцевих пам’яток.

Іншому пацієнтові не вдавалося поспати понад годину поспіль упродовж п’яти років. Він усе ще працював водієм-дальнобійником, і йому загрожувала втрата роботи, оскільки він не міг дотримуватися правил відпочинку. До того ж подружнє життя зійшло нанівець, бо він ніколи не був налаштований до сексуальних утіх, а вдень здебільшого був роздратований.

Цих чоловіків об’єднує те, що завдяки отриманому лікуванню вони здобули цілком нове життя. Велика вірогідність того, що це спрацює і для багатьох інших чоловіків з подібними проблемами.

Запалений м’яч для гольфу

Молодих чоловіків простата турбує зазвичай через запалення, стан із загальною назвою «простатит». Цього можуть зазнати чоловіки будь-якого віку, але найчастіше це трапляється у віковій групі 30–50 років. Простатит поділяється на гострий і хронічний. Гостра форма починається різко з болів унизу живота, печіння під час сечовипускання та симптомів, схожих на грип. Така форма простатиту трапляється рідко. Причиною його є, як правило, бактерії, а тому його слід лікувати антибіотиками.

Хронічий простатит набагато більш поширений. Це стан, визначення якого неточне і про який ми знаємо небагато. Часто цей діагноз використовується дуже вільно щодо болів і недуг унизу живота, коли не знаходять жодних виразних причин. Хронічний простатит може довго тягнутися і важко піддаватися лікуванню, проте зазвичай за якийсь час «видихається» сам. Це, однак, може тривати місяці й роки.

Чи є простата в жінок?

Я з певною регулярністю зустрічаю людей, які запитують, чи в жінок є простата. Я тоді бачу, як вони тішаться передчуттям того моменту, коли я скажу «ні», щоб мати змогу поставити уролога на місце. Вони вже, імовірно, прочитали в інтернеті або почули від старого вуйка, що жінки таки напевно мають простату, але вона значно менша, ніж у чоловіків. Я щоразу змушений їх розчаровувати, бо жінки таки не мають жодної простатичної залози. Те, що мають жінки, – невеликі залози, які називають бартоліновими і які розташовані одразу біля входу в піхву. Причина того, що про них почали говорити як про жіночу простату, в тому, що вони внутрішньоутробно розвиваються із тканини такого самого типу. До того ж вони виділяють секрецію, яка має подібні до тих, які виділяє простатична залоза, характеристики. Проте ці секреції призначені насамперед для того, щоб зволожити піхву під час статевого акту. Через те, що ці залози містять чимало нервів, дехто висловлював ідею саме тут пошукати ту саму містичну точку G. Але й це припущення було відкинуто.

Тож хоча в жінок достатньо викликів, яких немає в чоловіків, їм принаймні не доводиться непокоїтися через проблеми з простатою.

Розділ 10. Рак простати – десята кара

Рак не поставив мене