Читати книгу - "Скорочено Війна і мир"

його, я відчула, що він мій владар, і я раба його, і що я не можу не любити його... Що він мені велить, те я і зроблю". Соня продовжує дорікати їй, говорить, що, можливо, він неблагородна людина, загрожує, що сама напише лист Анатолеві і розповість про все Наташиному батькові. Наташа у відповідь кричить: "Мені нікого не потрібно! Я нікого не люблю, крім його!" Проганяє Соню, та, розплакавшись, іде геть. Наташа сідає за стіл і пише відповідь княжні Мар'ї, у якій сповіщає, що всі непорозуміння між ними улагоджені, і що вона не може бути дружиною князя Андрія.

У п'ятницю Ростови мали їхати в Отрадне. В середу граф поїхав у підмосковний маєток з покупцем. У цей же день Соню і Наташу запрошують на обід до Курагіних, і Марія Дмитрівна повезла їх. Наташа знову зустрічається з Анатолем. Соня помічає, що Наташа про щось умовляється з ним. Соня знову намагається застерегти Наташу, але та у відповідь просить облишити її, кричить, що ненавидить Соню, що вона їй "ворог назавжди". Проте Соня продовжує уважно стежити за подругою і після того, як вони повертаються додому помічає, що та чогось чекає. Напередодні того дня, у який мав повернутися граф, Наташа сіла з ранку біля вікна, і Соня помічає, що вона робить якійсь знак військовому, що проїздить вулицею. Потім Наташа знову одержує листа. Соня здогадується, що Наташа хоче бігти з Курагіним.

Анатоль уже декілька днів живе в Долохова. План викрадення Ростової вигадав саме Долохов. Наташа мала разом з Анатолем їхати в село за 60 верст від Москви, де вже змовились з розстриженим попом, щоб обвінчати їх. Після цього вони мали їхати за кордон — в Анатоля були вже готові паспорти і подорожня, і 10 тисяч рублів, узятих у сестри, і ще 10 тисяч, зайнятих за посередництвом Долохова. Вони збирають речі, Долохов нагадує, що ще є час і "поки можна кинути цей замір". Долохов впевнений, що справа нежартівлива, як дізнаються, що Апатоль одружений, його "під карний суд підведуть". Анатоль не слухає. Долохов цікавиться, що той робитиме, коли скінчаться гроші. Анатоль відмахується, говорячи: "Що про це зараз думати!" Долохов і Анатоль таємно під'їжджають до будинку Мар'ї Дмитрівни. Але в подвір'ї Анатоля зустрічає кремезний лакей і просить "до барині". Зрозумівши, що план провалився, Долохов з Анатолем ганебно біжать.

Мар'я Дмитрівна застала заплакану Соню в коридорі і змусила все розповісти. Потім пішла до Наташі, вилаяла її "мерзотницею" і "безстидницею" і замикнула на ключ. Після того, як Долохов і Анатоль втекли, Марія Дмитрівна знов йде до Наташі, у тієї істерика, вона нічого не хоче слухати і не розуміє страхіть становища, яке очікувало її. Наступного дня приїжджає граф, бачить стан Наташі, але Мар'я Дмитрівна намагається приховати від нього все, що сталося.

П'єр одержує листа від Марії Дмитрівни з запрошенням поговорити про справу, що стосується Андрія Болконського і його нареченої. П'єр приїжджає, Марія Дмитрівна бере з нього слово честі і під найсуворішим секретом розповідає всю історію. П'єр не вірить своїм вухам, не розуміє, як Наташа могла "проміняти Болконського на дурня Анатоля". Крім того, П'єр знає, що Анатоль одружений, про що і повідомляє Марії Дмитрівні. Та у свою чергу говорить про це Наташі. Та не вірить і потребує підтвердження від П'єра. Безухов підтверджує це, після чого в несамовитій люті відправляється на пошуки Курагіна. Не відшукавши його ніде, П'єр приїжджає додому і дізнається, що Анатоль спокійно сидить серед інших гостей його дружини. Елен лякається, коли бачать вираз обличчя свого чоловіка, "...цей вираз сказу і сили, що вона знала і випробувала на собі після дуелі з Долоховим". П'єр говорить дружині: "Де ви — там розпуста, зло", шарпає Анатоля за руку, пропонуючи "поговорити", Анатоль намагається вести бесіду в презирливому тоні, але П'єр, схопивши його за комір, "починає трясти з боку у бік доти, доки обличчя Анатоля не набуло виразу достатнього переляку". П'єр навіть схопив важке прес-пап'є зі столу, збираючись розбити їм Анатолеві голову, але вчасно спохвачується і висуває свої вимоги: Анатоль повинен негайно поїхати з Москви, віддати йому листи Наташі і нікому ніколи не говорити, що було між ним і Ростовою. "Ви не можете зрозуміти, нарешті, що, крім вашого задоволення, є щастя, спокій інших людей, що ви губите ціле життя через те, що вам хочеться веселитися". У міру того, як П'єр переборює свій гнів, Анатоль знову набирається нахабності, говорить про образу, яку П'єр йому наніс. П'єр просить пробачення і дає грошей "на дорогу", аби тільки Анатоль виконав його вимоги. Незважаючи на свої бравади, наступного дня Анатоль їде з Москви. П'єр повідомляє Ростовим про від'їзд Анатоля. Наташа хвора, тому що вночі намагалася отруїтися миш'яком, що вона десь тихенько дістала. "Проковтнувши його трохи, вона так злякалася, що розбудила Соню й розповіла про те, що вона зробила". Вдень П'єр у клубі чує розповіді про спробу викрадення Ростової і щосили намагається їх спростувати. Чутки доходять до старого князя Болконського. Через декілька днів після від'їзду Анатоля П'єр одержує сповіщення від князя Андрія про приїзд. П'єр зустрічається з Андрієм, котрому вже повідомили про зраду нареченої. Андрій завзято говорить із гістьми про політику, коли ж вони з П'єром залишаються наодинці, віддає йому Наташині листи і портрет із проханням передати це колишній нареченій. На боязкі запитання П'єра Андрій відповідає, що знову просити її руки і бути великодушним він не може, потім добавляє, що якщо П'єр хоче бути його другом, то він ніколи не повинен згадувати про Ростову. Старий князь Болконський і князівна Мар'я не приховують своєї радості з приводу розстроєного одруження.

Того вечора П'єр поїхав до Ростових. Наташа хотіла його бачити, незважаючи на те, що почувалася дуже слабкою. П'єр у душі своїй звинувачував Наташу і намагався ставитися до неї презирливо. Але, побачивши її, не міг втриматися від жалю. Наташа у відчаї, вона розуміє, що між нею і князем Андрієм усе скінчено. Просить П'єра передати, аби князь Андрій простив її за те зло, що вона йому заподіяла. Наташа не могла більше говорити, заплакала. П'єр просить Наташу вважати його своїм другом, який завжди прийде на допомогу. Наташа крізь сльози говорить, що не варта співчуття, що