Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

Залишивши машину на парковці для відвідувачів і наглухо застебнувши шкіряну куртку, Лісбет під дощем попрямувала до парадного входу. Біля садової лавки вона зупинилася і роззирнулась. Якраз на цьому місці вісімнадцять місяців тому вона востаннє бачила свою матір живою. Тоді вона під впливом якогось інтуїтивного відчуття навідалася до еппельвікенського притулку по дорозі на північ, куди прямувала, щоб допомогти Мікаелю Блумквісту в полюванні на передбачливого, але божевільного серійного вбивцю. Матір вона застала у тривожному настрої. Агнета Софія, здавалося, не впізнавала доньку, але все одно не хотіла її відпускати, вона тримала її за руку і розгублено заглядала їй в обличчя. Лісбет відчула, що з неї досить. Вона вирвала руку, поцілувала матусю і помчала на своєму мотоциклі.

Як здалося Лісбет, директриса Агнес Мікаельссон була щиро рада її приходу. Вона привітно зустріла її, провела до камери схову і дістала там велику картонну коробку. Лісбет прийняла з її рук свій спадок. Коробка важила два-три кілограми, і якщо врахувати, що тут були всі придбання людини за ціле життя, то підсумок виходив досить мізерний.

— Я не знала, що мені робити з речами твоєї мами, — сказала пані Мікаельссон. — Але я завжди відчувала, що ти коли-небудь повернешся по них.

— Я виїздила, мене не було у Швеції, — відповіла Лісбет.

Вона подякувала, що цю картонну коробку зберегли до її приїзду, віднесла її в машину і назавжди поїхала з Еппельвікена.

На Мосебакке Лісбет повернулася на початку першої і віднесла коробку з маминими речами до себе в квартиру. Вона залишила її в холі, не розкриваючи, і знову вийшла на вулицю.

Коли вона виходила з парадного, мимо повільно проїхала поліцейська машина. Лісбет зупинилася і настороженим поглядом провела представників влади, що виявилися по сусідству з будинком, у якому тепер жила вона. Проте поліцейські не проявляли нічого схожого на ворожість, і вона вирішила: нехай собі їдуть куди хочуть.

Протягом дня Лісбет пройшлася по магазинах і одягнулася з голови до ніг, придбавши повний набір щоденного одягу — брюк, джинсів, кофтин і панчіх. Вона не прагнула купувати речі дорогих марок, але почувала деяке задоволення від того, що могла не змигнувши оком купити відразу шість пар джинсів. Найекстравагантнішу покупку вона зробила в «Твільфіт», де набрала безліч комплектів нижньої білизни. В основному вона і тут віддала перевагу щоденним моделям, але потім, після півгодинних пошуків, зніяковіло вибрала один комплект, який можна було назвати словом «сексі». Можливо, він навіть належав до категорії еротичної білизни, коротше, таку річ вона раніше ні за що не зважилася б купити. Примірявши увечері цей комплект, Лісбет відчула себе в ньому страшенно по-дурному. У дзеркалі вона побачила загорілу дівчину з татуюваннями, що вбралася в якийсь ідіотський костюм. Вона стягнула з себе білизну і кинула її у відро для сміття.

У магазині «Дін ско»[34] вона купила гарненькі зимові чобітки і дві пари туфель, щоб носити в приміщенні. Потім під впливом раптового поривання вона придбала вихідні чобітки на високому каблуці, які додавали їй кілька сантиметрів зросту. Крім того, вона наглянула ще непогану зимову куртку з коричневої замші.

Привізши покупки додому, Лісбет зварила собі каву і приготувала бутерброди й тільки потім поїхала здавати орендовану машину до агенції на Рінґвеґен. Додому вона прийшла пішки і всю решту вечора просиділа біля вікна, милуючись морем.

Міа Берґман, докторантка, що пише дисертацію з кримінології, нарізала сирний торт і прикрасила його зверху малиновим морозивом. Спочатку вона подала тарілочки з десертом Еріці Берґер і Мікаелю Блумквісту, а вже потому поставила пригощання Даґу Свенссону і собі. Малін Ерікссон навідріз відмовилася від солодкого, обмежившись чорною кавою, яку було подано в незвичайних старомодних філіжаночках з квіточками.

— Це сервіз моєї бабусі, — пояснила Міа Берґман, помітивши, як Малін роздивляється філіжанку.

— Вона страшенно боїться за ці філіжанки, — додав Даґ Свенссон. — Їх ставлять на стіл тільки у виняткових випадках для особливо важливих гостей.

Міа Берґман усміхнулася:

— Кілька років я виховувалась у бабусі, а цей сервіз узагалі-то єдина річ, яка в мене збереглася після неї.

— Просто краса, — сказала Малін. — Моя кухня на сто відсотків уся з магазинів «ІКЕА».

Мікаелю Блумквісту кавові філіжанки з квіточками були ніскілечки нецікаві, його значно більше привертав торт. Він уже подумував, чи не розсупонити ширше пасок. Еріка Берґер, судячи з усього, поділяла його почуття.

— Ой, Боже! Треба б і мені утриматися від солодкого! — сказала вона і, кинувши винуватий погляд на Малін, озброїлася ложечкою.

Спочатку ця зустріч задумувалася як звичайний робочий обід, що мав за мету відзначити початок співпраці і продовжити обговорення тематичного числа журналу «Міленіум». Даґ Свенссон запропонував влаштувати скромне застілля у нього вдома, і курча в кисло-солодкому соусі, приготовлене Міа Берґман, виявилося смачнішим за все, що Мікаель коли-небудь куштував. За обідом вони випили дві пляшки іспанського міцного червоного вина, а на десерт Даґ Свенссон запропонував гостям «Тулламор Д’ю» і дістав з буфета келихи. Тільки Еріка Берґер, як дурненька, відмовилася.

Даґ Свенссон і Міа Берґман жили в квартирі-двійці у стокгольмському передмісті Енскед. Вони були разом уже кілька років і от нарешті рік тому вирішили з’їхатися.

Застілля почалося о шостій годині вечора, але до пів дев’ятої, коли було подано десерт, про головний привід до зустрічі ніхто ще не сказав ані слова. Зате Мікаель зрозумів, що Даґ Свенссон і Міа Берґман йому симпатичні і їх товариство йому приємне.

Врешті-решт Еріка Берґер узяла ініціативу на себе і завела мову про те, що вони збиралися обговорити. Міа Берґман дістала віддруковану копію своєї праці і поклала її на стіл перед Ерікою. У цієї наукової праці виявилася несподівано іронічна назва — «From Russia with love»,[35] — яка, звичайно ж, виникла за асоціацією з класичною серією Яна Флемінґа про агента 007. Підзаголовок говорив: «Нелегальні канали постачання секс-послуг, організована злочинність і відповідні дії суспільства».

— Вам потрібно враховувати, що моя дисертація і книжка Даґа — це різні речі, — сказала вона. — Даґова книжка — швидше пропаганда, спрямована проти тих, хто дістає вигоду з трафіку секс-послуг. Моя праця включає статистику, польові дослідження, цитати з тексту законів і аналіз того, як суспільство й суди поводяться щодо жертв.

— Тобто щодо дівчат.

— Молоденьких дівчат, як правило, від п’ятнадцяти до двадцяти років, малоосвічених, які за своїм походженням належать до нижчих класів. Часто ці дівчата вийшли з неблагополучних родин і зазнавали тієї або іншої форми насильства ще в дитинстві. До Швеції вони кинулися, тому