Читати книгу - "Війни Міллігана"

Він дозволив персоналу вивести себе з кімнати в коридор. — Ти сидітимеш в ізоляторі, аж поки ми не наведемо лад у дев’ятому й не приберемо тут усе, зрозуміло? — сказав хтось.

Інший голос, можливо, Лінднера, але аллен не знав напевне, додав:

— А як рак на горі свисне, ми, можливо, дамо тобі поговорити з лікарем.

аллен мовчки йшов коридором і вислуховував їхні погрози. Рукою в кишені він намацав програвач: на ньому були записані всі їхні наради протягом останнього тижня. І не тільки наради, а й приватні розмови. Йому вдалося підслухати дуже цікаві подробиці про вкрай підозрілі дії. Тепер же в нього єдиний вихід: посіяти серед персоналу недовіру і вдати, ніби серед них є шпигун.

аллен почав говорити м’яко — це взагалі були його перші слова за два тижні, протягом яких на сцені майже весь час був зомбі марк:

— Тепер слухайте. Мені є що сказати.

Спокійна мова й неочікувано свідомі слова примусили їх замовкнути.

аллен згадав, як по телевізору якось розповідали про медсестру, що давала пацієнтам кінські дози медикаментів. Він повернувся до медсестри Ґрандінґ і видав деякі відомості з медичних документів пацієнтів.

— Я все правильно кажу, місіс Ґрандінґ?

Вона зблідла, й аллен усміхнувся. Тепер вона намагається зрозуміти, звідки йому стало відомо про цю інформацію та як взагалі він міг знати, які ліки отримують інші.

— Ви думали, ми всі давно вже зомбі, — повернувся він до решти наглядачів, — і відкрито припускалися помилок просто в нас на очах.

Він натякнув на кілька їхніх злочинів і повторив окремі уривки з розмов, записаних на касету. У них на обличчях був однаково здивований вираз: «Звідки він міг знати, що саме я казав?» Тепер вони точно перекладатимуть провину одне на одного й не зможуть нормально працювати разом. Треба зберігати спокій. Вони мають думати, що йому відомо набагато більше. Він лише натякнув на якісь речі, а решту нехай завершить їхня уява. Нехай поламають собі мізки й подумають, що ще такого він може знати.

Вони не стали закривати його в ізоляторі й відпустили, дозволивши повернутись у свою кімнату. Господи, майже не вляпався. Ноги трусилися від страху.

Пізніше до нього почали доходити різні чутки. Один із соціальних робітників скаржився, що за ним стежать після роботи. Інші говорили, що Міллігана сюди навмисне прислали як шпигуна.

аллену вдалося переконати їх, що навіть тут, у відділенні з максимально суворим режимом, він становить для них загрозу, а значить, вони спробують дати йому більше свободи. Так і вийшло: за кілька днів його перевели у відділення № 5/7 — напіввідкрите відділення з більшим ступенем свободи. Крім того, покарання за бійку, що влаштував рейджен, не було.

аллен зателефонував сестрі Біллі Кейті й попросив привезти цигарок і кави наступного візиту, який вона планувала того ж тижня.

Розділ 11

Послання в стіні

(1)

Ніхто й подумати не міг, що Міллігана можуть коли-небудь перевести в таке відкрите відділення, як № 5/7. Тут було набагато краще, аніж у дев’ятому, хоча персонал все одно міг «забути» про наказ і лікувати його як шизофреніка — хай там що каже суд.

Пізніше Мілліган дізнався, що існує відділення № 6, яке і пацієнти, і персонал вважають найбільш вільним і відкритим місцем у клініці. Пацієнти там були спокійними, займалися власними справами й загалом не створювали жодних проблем. Двері кімнат там не зачиняли, і можна було вийти в загальну кімнату будь-коли. А під підпис у журналі можна було навіть вільно гуляти будівлею.

У Міллігана було двадцять чотири години на день, щоб розробити план, і двадцять чотири спеціалісти, щоб його виконати. Значить, треба шукати спосіб добитися переведення в шосте відділення. Такою стала його мета, і більше за це він прагнув хіба що повернутись у Афіни.

аллен почав шукати можливості.

Йому оголосили, що згідно з рішенням адміністрації він може користуватися олівцем і папером протягом однієї години на добу в загальній кімнаті під спостереженням наглядача. Тобто якщо він спробує написати листа — його прочитають. І, вочевидь, вхідну кореспонденцію вони також відкривають. Мабуть, адміністрація клініки боїться, що він може комусь написати про умови утримання в Лімі, і зробить усе, щоб не дозволити йому це вчинити.

Виходить, це їхнє слабке місце.

— Ось що я пропоную, — звернувся аллен до артура. — Якщо я зможу переконати Теда Ґормана з кваліфікованого персоналу лікарні, що мені стало краще, а без впливу Льюїса це неважко, то, можливо, він зможе дати нам більше свободи і згодом навіть перевести в шосте відділення.

— Для нас перше завдання зараз — це посварити агресивних наглядачів з параноїками-лікарями. Зробити так, щоб вони вважали одне одного ворогами. Поки над нами стоять ці горили — нам нічого не вдасться. Ними дуже важко маніпулювати. А от кваліфікований персонал дійсно може повірити у прогрес Біллі й наказати наглядачам не погіршувати його стан агресією.

— Саме так. Вони почнуть заважати одне одному виконувати свою роботу. Немає слабшої армії за ту, у якій бракує одностайності.

Наступні кілька днів свідомість ділили між собою аллен та артур. артур підказував, які психологічні прийоми використовувати, а аллен проводив переговори.

— Ти гратимеш роль чесного молодого хлопця, який шкодує про свої гріхи й хоче виправитись. А я підказуватиму, — сказав аллен. — Переконай Ґормана, що ти готовий йому довіритися. Тут ніхто з нас не спілкувався з лікарями, тож для нього це буде великим здобутком. Він пишатиметься тим, що Мілліган хоче з ним говорити, хоче розповісти про свої проблеми. Він забажає дізнатися більше, але, звісно, про множинні особистості не говоритимемо. Розповімо про якісь емоційні проблеми — психологи обожнюють чужі емоційні проблеми.

Коли вони все обговорили, аллен підійшов до старшого наглядача і сказав, що хоче поговорити з Ґорманом. За годину його викликали в коло й повідомили, що його хоче бачити помічник психіатра. Наглядач відчинив двері, що вели в загальну кімнату, і аллен пішов по «вічному коридору» — так називали дуже довге приміщення, де не було анічогісінько. У кінці коридору був кабінет кваліфікованого персоналу. Оскільки це місце входило в зону максимального рівня безпеки, розумні пацієнти могли йти сюди самостійно — наглядачі супроводжували лише зомбі чи агресивних.

На півдорозі праворуч аллен помітив двері, розділені на верхню й нижню половини. Він посмикав ручку — зачинено. Роздратований, він ударив двері ногою