Читати книгу - "Висотка"

в останніх струмках води з душу. Потім поголився і надів чисту сорочку і костюм. Якщо прийти в інститут, одягненим як заброда, можна проговоритись якомусь гострозорому колезі, що насправді діється у висотці. Лейнг оцінив себе в дзеркалі гардероба. Худющий, блідошкірий чоловік із синцями на лобі, у діловому костюмі, завеликому для нього, виглядав вкрай непереконливо, як той в'язень, що вийшов на свободу, одягнений у чужий костюм, щулиться на денне світло після довгої відсидки.

Зміцнивши запори на вхідних дверях, Лейнг наважився покинути квартиру. На щастя, вийти з висотки було простіше, ніж пересуватися всередині неї. Немов неофіційна лінія метро: за одностайною згодою в робочий час один ліфт продовжував курсувати від головного вестибюля. Попри це всюди ясно відчувалася атмосфера напруженості та ворожості. Барикади з меблів і сміттєвих мішків загороджували вхід на кожен поверх. Не тільки стіни коридорів і холів, а й стелі, і килими були списані гаслами — плутанина кодованих сигналів, які свідчили про атаки диверсійних груп із верхніх або нижніх поверхів. Лейнг ледве стримався, щоби не нашкрябати олівцем номер свого поверху на стіні ліфта серед безлічі цифр (деякі по три фути заввишки), що нагадували нотатки в шаленому гросбуху. Зіпсовано було майже все, що тільки можна: дзеркала в холах розбиті, телефони-автомати зірвані зі стін, обшивка на дивані порізана. Ступінь вандалізму був навмисно надмірним, бо виконував ще іншу, більш важливу роль — маскування відомого способу, у який мешканці висотки, перериваючи всі телефонні лінії, відрізали себе від зовнішнього світу.

Кілька годин на день неформальне перемир'я робило транспортну систему будівлі приступною, але період затишшя ставав усе коротшим. Мешканці пересувалися висоткою маленькими групками, чуйно цураючись чужинців. На кожному з цих облич був знак — номер поверху. Протягом цього короткого перемир'я (чотири або п'ять годин), підтверджуючи свій попередньо визначений статус, вони могли пересуватися між нападами — учасники ритуальної битви за сходи. Лейнг та інші пасажири ліфта застигали в кабінці, що повільно повзла вниз, як музейні манекени з табличкою: «Мешканець висотки другої половини двадцятого століття».

Діставшись цокольного поверху, Лейнг обережно рушив до виходу, повз замкнений кабінет менеджера та тюків нерозібраної кореспонденції. Він уже кілька днів не вибирався до інституту, так що світло та прохолодне повітря за скляними дверима приголомшили його — так лякає атмосфера чужої планети. Аура незвичайності, набагато реальніша за все всередині будівлі, тягнулася від висотки всібіч бетонними площами та бруківками комплексу.

Обернувшись через плече, Лейнг подивився, немов перевіряючи ментальний зв'язок із будівлею, і пішов автостоянкою. Поміж машин валялися сотні битих пляшок і банок. Напередодні приїжджав санітарний інспектор із центрального офісу комплексу, але поїхав за півгодини, задовольнившись поясненням, що гори відходів — це наслідок нечіткої системи вивозу сміття. Оскільки формальних скарг від мешканців не надходило, то і заходів вживати не було потреби. Лейнга вже не дивувало, що мешканці, які декілька тижнів тому одностайно лаяли розвал служб будівлі, тепер із тією ж одностайністю переконували чужинців, що у них усе гаразд,— почасти під впливом збоченої гордості, а почасти через бажання вирішити конфлікт без втручання. Так ворогуючі банди, що воюють на смітнику, об'єднуються проти будь-якого чужинця.

Лейнг дістався центру стоянки — запечатаної прямокутної планети зі скляною поверхнею (всього за двісті ярдів від сусідньої висотки). До квартир, схожих аж до останньої фіранки і посудомийної машини на квартири у висотці Лейнга, вселилися вже майже всі мешканці, але чужа будівля здавалася далекою та страшною. Дивлячись на нескінченні ряди балконів, Лейнг здавався собі відвідувачем злого зоопарку, де в складених одна на одну клітках утримувалися непередбачуваної жорстокості звірі. Кілька мешканців, обіпершись на поруччя, байдуже розглядали Лейнга; він раптом уявив, як дві тисячі мешканців вилітають на балкони, починають жбурляти в нього все, що під руку підвернеться, і хоронять його під курганом винних пляшок і попільничок, аерозольних балончиків та упаковок презервативів.

Дійшовши до машини, він нахилився до вікна. Лейнг раптом усвідомив, що протистоїть тут спокусам зовнішнього світу, його прихованим загрозам. Попри всі конфлікти, висотка означала безпеку та захищеність. Коли він відчув целюлозу віконної опори, йому згадалося застійне повітря квартири, зігріте теплом його власного тіла. А тут яскраве світло, відбите хромованою поверхнею на сотнях машин, наповнювало повітря гострими ножами.

Повернувшись до автівки спиною, Лейнг почав ходити стоянкою паралельно будівлі. Він ще не готовий вийти у відкритий простір, зустрітися з колегами в інституті, продовжити заняття зі студентами. Може, краще сьогодні залишитися вдома і підготуватися до наступної лекції?

Лейнг дістався берега декоративного озера (витонченого овалу у сто ярдів завдовжки), спустився сходами і за своєю тінню пішов злегка покатим бетонним дном. За кілька хвилин він зупинився в центрі порожнього штучного озера. Або, точніше, у центрі величезної могили, закругленої з усіх боків, гладкої та безликої, але чомусь лякаючої, як обриси глибоко прихованого психозу. Пустий вільний простір уособлював усі небезпеки світу за межами висотки.

Не в змозі тут залишатися, Лейнг повернувся та швидко пішов до «берега», а потім побіг до будинку між запилюжених машин.

За десять хвилин він опинився у своїй квартирі. Замкнувши двері, переліз через барикаду і почав блукати напівпорожніми кімнатами. Вдихаючи сперте повітря, Лейнг відновився завдяки власному запаху, майже вгадуючи частини тіла: ось ноги, ось геніталії, ось складна суміш запахів із рота. Зірвавши в спальні одяг, жбурнувши костюм і краватку на дно шафи, він знову натягнув забруднений спортивний костюм. Він знав, що більше ніколи не спробує покинути висотку. Лейнг подумав про те, як заманити Еліс до своєї квартири. Якимось чином саме такі потужні запахи і повинні були привабити її до нього.

11

Каральні експедиції

о четвертої години вечора останні мешканці повернулися у висотку. З балкона Лейнг спостерігав, як з'являються машини та займають свої місця на парковці. З портфелями в руках водії прямували до входу. Лейнгові сподобалося, що всілякі розмови припинялися, коли мешканці підходили до будинку. Цивілізована поведінка його дратувала.

Увечері Лейнг відпочивав, вирішивши охолонути та набратися сил для майбутньої ночі. Коли-не-коли він перебирався через барикаду і визирав у коридор, сподіваючись застати Стіла. Занепокоєння стосовно сестри, яка мешкала всього на три поверхи нижче з алкашем-чоловіком, не давало йому спокою. Потрібен спалах насильства, потрібен привід її врятувати. Якщо план розподілу будинку втілиться в життя, сестри Лейнгові вже не побачити.

Лейнг ходив квартирою, перевіряючи примітивні оборонні укріплення. Мешканці верхніх поверхів набагато вразливіші, ніж уявляють собі, і легко можуть опинитися під владою мешканців