read-books.club » Бізнес-книги » Як керувати рабами 📚 - Українською

Читати книгу - "Як керувати рабами"

524
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Як керувати рабами" автора Марк Сідоній Фалкс. Жанр книги: Бізнес-книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 25 26 27 ... 52
Перейти на сторінку:
тому, що так можна спровокувати зухвалу реакцію. Окрім того, раби є частиною вашого майна, і, кривдячи їх, ви власноруч завдаєте шкоди своєму господарству. Якби хтось вас побив чи поранив, ви, ясна річ, звернулися б до суду з вимогою призначити вам грошову компенсацію. Те саме й з рабами, хоча шкода, завдана рабові, вартує вдвічі менше, ніж та, якої завдали вільній людині.

На жаль, усі ми знаємо людей, які в питанні покарань заходять надто далеко. Один мій товариш наполягає (і не він один), щоб його раби прислуговували йому та його родині за обідом у цілковитій тиші. Я обідав у нього нещодавно і бачив, як раб, що невчасно чхнув (він намагався стриматись, але не зумів), одержав жорстоку хльосту. Інший кашлянув, коли розносив суп, за що його вигнали із зали та відшмагали різками. Мушу сказати, що це навряд чи було приємною картиною. Я навіть маю підозру, що коли гості роз’їхалися, головна розправа тільки почалася; мені казали, що рабам, які погано впоралися зі своїми завданнями, чи кухареві, страва в якого вийшла не надто вдалою, влаштовують прочуханку. А от іще відома оповідка про чоловіка на ім’я Ведій Полліон. Він запросив до себе на вечерю божественного імператора Авґуста, з яким товаришував. Один із рабів розбив кришталеву чашу, за що Ведій наказав кинути його на поживу величезним муренам, яких тримав у своєму ставку. Напевно, він хотів просто повихвалятися перед імператором, демонструючи свою шляхетську сваволю. Але це було зовсім не шляхетно, хоча й дико свавільно. Хлопчик кинувся до ніг Авґуста і просив про захист. Він благав, щоб йому дозволили померти якось інакше, а не ставати кормом для хижих риб. Авґуст був обурений такою небаченою жорстокістю. Він наказав Ведієві відпустити бідолаху. А потім звелів іншим рабам принести всі кришталеві чаші, що їх тільки зможуть знайти, та розбити їх на друзки перед господарем. Ведієві було наказано запустити в ставок звичайних риб і позбутися хижих мурен.

Усі ми, звичайно, інколи «виходимо за межі», та і який господар не спалахне, бачачи нікчемне й непутяще створіння? Я чув про одного власника, який у пориві гніву викинув свого раба з вікна другого поверху. А мій приятель, коли йому набрид старий раб, який ніколи нічого не робив як слід, дав йому такої прочуханки, що той не міг більше рухатися. Навіть імператор Адріан одного разу в стані великого роздратування виколов пером око своєму рабові. Але незалежно від приводів для гніву не варто аж так старатися чи винаходити все нові й нові покарання тільки для того, щоб справити враження на наших гостей. Чи доцільно роздирати людину лише через те, що одна з ваших чашок розбилась? Спалахи гніву треба контролювати. Почнемо з того, що жорстока поведінка є характерною для вільновідпущеників, які спромоглися завести власних рабів. Вони славляться своїми звірствами, спілкуються з рабами винятково мовою шмагання та прочуханів, ніби відіграючись у такий спосіб за своє рабське походження.

Звичайно, я говорю тут про домашніх рабів і взагалі про тих, котрі належать приватним особам. Ті ж невільники, яких було справедливо засуджено за всілякі бридкі злочини і чий вирок — працювати в копальнях, не можуть розраховувати на полегкість. Ці раби приречені на погибель і змушені терпіти найтяжчі поневіряння. Вони часто благають про смерть, не в змозі зносити неймовірних страждань. Такі злочинці заслужили на свою долю. Та важко не співчувати рабам, яких використовують підрядники для роботи в копальнях, у не менш жахливих умовах. Ці люди є джерелом величезного багатства для своїх власників, однак вони підривають здоров’я і поступово вбивають себе на безкінечних підземних роботах, що не припиняються ні вдень, ні вночі. Умови роботи погані, рабам не дозволяють відпочивати, натомість наглядачі підганяють їх нагаями. Хоча й немало вільнонароджених людей змушені отак заробляти на шматок хліба. І ці копальні вже не є засобом швидкого збагачення, як це було колись. Срібло-та золотоносні жили вичерпались, і тепер уже потрібно працювати набагато більше в іще небезпечніших умовах, аби добути стільки ж коштовного металу.

Не кажу я й про тих рабів, яких за справедливим вироком суду має бути кинуто на розтерзання хижим звірам на арені цирку для розваги наших громадян. Нікого з них не відправляють на муки з простої забаганки власників, оскільки господарі не продають своїх рабів для використання з подібною метою. Коли ми бачимо, як звірі розривають цих людей на шматки, і чуємо хрускіт їхніх кісток, ми можемо не надто переживати, оскільки впевнені: ці злочинці своє покарання заслужили. Один мій приятель нещодавно придбав мозаїки тонкої роботи із зображенням таких страт і розмістив їх у своїй їдальні. Мушу зазначити, вони мають прегарний вигляд!

Бувають також ситуації, коли домашній раб, який належить приватній особі, заслуговує на жорстоке покарання. Я маю на увазі перш за все ті випадки, коли раб міг прийти на допомогу своєму господареві, але не зробив цього. Коли пан у небезпеці, раб мусить думати про нього, а не про себе. Так, одна рабиня спала в одній кімнаті з господинею, коли в спальні з’явився бандит. Він пригрозив убити дівчину, якщо вона закричить, і вона мовчала, хоч могла прийти допомогти господині: або затулити її своїм тілом, або голосно кричати, щоб розбудити інших рабів. Ту дівчину було страчено, і це правильно — щоб іншим рабам не спало на думку дбати про себе, коли небезпека загрожує панові.

Сам я, коли справа доходить до покарання моїх рабів, часто вдаюся до послуг сторонніх осіб. Місцевий орган самоуправління пропонує таку послугу — організація хльости за певну плату. Беруть вони небагато: близько чотирьох сестерціїв за одну хльосту, як я пам’ятаю. Їхні люди приходять і встановлюють спеціальний пристрій, до якого прив’язують винного раба, урочисто вивівши його з приміщення, де тримали негідника. Передбачено все, навіть мотузки для прив’язування. Уся ця процедура є корисним попередженням для інших рабів, щоб вони пам’ятали, як слід поводитись, а заодно й вас звільняє від необхідності бруднити руки. У минулому, коли господарям дозволялося страчувати своїх рабів, ці підрядники надавали й послугу розпинання: і хрест привозили, і цвяхи. А якщо були потрібні тортури, у них можна було замовити гарячу смолу. У ті часи більшість господарів катували звинуваченого в серйозному злочині раба за присутності інших і позбавляли його життя, якщо його було визнано винним.

У кожному з моїх сільських маєтків є підземна темниця для покарання рабів, які намагалися втекти. Нагорі в ній кілька щілин, крізь які проходить

1 ... 25 26 27 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як керувати рабами», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Як керувати рабами"