Читати книгу - "Нюрнберґ-2, Левко Лук'яненко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Кожна з підстав, передбачених пп. 1, 6, 7 статті 5 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.01 про політичні партії в Україні — достатня для заборони КПУ. А що їх три, то заборонити слід якомога швидше.
На підставі вищенаведеного відповідно до статті 21, частини 1 вищезгаданого закону Українська республіканська партія
ПРОСИТЬ
Міністерство юстиції України звернутися до Верховною Суду України з поданням про заборону Комуністичної партії України.
Додаток:
1. Програма КПУ, Статут КПУ («Комуніст», Київ, 1996, 64 сторінки).
Голова Української республіканської партії
Левко Лук’яненко
12.08.01
Додаток 4
ДАЙ НАРОДОВІ ВІЛЬНО ЗІТХНУТИ!
(Звернення до Президента України Л. Кучми Голови Української республіканської партії Левка Лук’яненка на пленарному засіданні ПІ Всесвітнього Форуму українців)
ПРЕЗИДЕНТЕ КУЧМО!
Вислухай того, хто має право говорити від імені борців за волю України.
1994 року ти став Президентом України за гроші іноземної держави — Росії — предковічного лютого ворога української національної свободи. Виконуючи накази Москви, ти за сім років президентства:
— зруйнував економічний комплекс України і посилив економічну залежність України від Росії;
— перетворив мільйони громадян у безробітних і абсолютну більшість народу зробив жебраками і нещасними;
— знищив національну освіту і примусив десятки тисяч учених шукати хліба за кордоном, чим завдав величезного удару інтелектуальному потенціалу нації;
— знищив охорону здоров’я і призвів до зменшення населення України на три мільйони осіб;
— призвів збройні сили України до вкрай жалюгідного стану, чим збільшив небезпеку втратити незалежність;
— засоби масової інформації, особливо телевізію, твої спільники використовують для руйнації традиційних моральних засад, для знищення в людських душах всього українського, чистого, благородного і перетворення співвітчизників на жахливих аморальних потвор;
— сотні тисяч українок виштовхнув з рідної землі і рідних домівок за кордон у найми та на забаву чужинцям.
Здійснюючи план поступового повернення України під владу Москви, підписав з Москвою антиукраїнські угоди про спільну протиповітряну оборону та дозволив розташувати російські війська на українській території.
Почавши своє президентство із заяви: «Українська національна ідея не спрацювала», ти високо підняв шлагбаум для наступу російських шовіністів на нашу мову, культуру, традиції — на все українське.
Будучи особисто залежним від Москви, ти не посмів поставити перед нею державну вимогу України про сплату Московщиною Україні вартості 550 великих підприємств, 20 об’єктів легкої промисловості, вартості майна сотень колгоспів і МТС, що їх Москва вивезла з України в Росію 1941 року. Ба, навіть не зажадав повернути 84,3 млрд рублів, які Москва 01.01.91 забрала з ощадних книжок українських громадян.
Почавши президентство злочинним шляхом, ти поширив методи діяльності розбійницьких банд на систему вищого державного керівництва суспільством і, боячись втратити владу — і стати перед справедливим судом — став на шлях замовних убивств.
Невже ти не вірив мудрості, що все таємне урешті-решт стає явним?
На шостому році президентства твоя зрада Україні і твої чисельні злочини вилазять на світ божий і ти стаєш оголений у всій своїй гидотній наготі!
І сьогоднішній твій страх перед правдою і заборона виступити перед Всесвітнім форумом українців представникам опозиції Юлії Тимошенко та Анатолію Матвієнку не сховає тебе в тінь від яскравого світла правди!
Ти заслужив на довічне ув’язнення! І єдина річ, яка ще могла б звільнити тебе від в’язниці — це дострокове складення із себе президентських повноважень.
У День великого національного свята закликаю тебе: звільни народ від безжальних кліщів густої павутини твоїх кровопийних кланів!
Дай народові вільно зітхнути!
18 серпня 2001 року
Додаток 5
ВЕРДИКТ
Міжнародного громадського трибуналу у Вільнюсі
Вільнюс 27 вересня 2000 р.
Оперативна частина Вердикту
На підставі свідчень, на яких грунтується наведений нижче Вердикт, та норм міжнародного права, шо стосуються злочинів проти миру, воєнних злочинів та злочинів проти людства (геноцид), на які посилається розділ про кваліфікацію злочинів закону про кримінальну відповідальність, Судова Палата Трибуналу вирішила:
1. Привернути увагу громадськості до тривалих воєнних злочинів та жахливих злочинів проти миру та людства (геноцид). Світова спільнота, зокрема керівники великих держав, були байдужі до вбивства мільйонів невинних людей. Від статистики брутальних вбивств, скоєних руками комуністичних режимів, стигне кров. Згідно зі статистичними даними, які наведені у виданні «Чорна Книга Комунізму» (Стефан Куртуа та ін., Париж, 1997 р., с. 7), кількість жертв комуністичних режимів у різних країнах складає:
СРСР — 20 мільйонів;
Китай — 65 мільйонів;
В’єтнам — 1 мільйон;
Північний В’єтнам — 2 мільйони;
Камбоджа — 2 мільйони;
Східна Європа — 1 мільйон;
Південна Америка — 150 тисяч;
Африка — 1,7 мільйонів;
Афганістан — 1,5 мільйонів;
Міжнародний комуністичний рух та неправлячі комуністичні партії — майже 10 мільйонів.
Загальна кількість загиблих: біля 100 мільйонів.
Ці дані все ще потребують уточнення, але вони мають привернути більшу увагу, як широкої громадськості, так і керівників великих держав, щоб притягнути до відповідальності винних у загибелі мільйонів людей у 20-му сторіччі, щоб гарантувати майбутні покоління від повторення подібних жахів. Саме тому, необхідна допомога Організації Об’єднаних націй та її комітетів для переконання держав у необхідності установити справжній, наскільки це можливо, масштаб вбивств та покарати злочинців.
Злочини комуністичних режимів базуються на комуністичній ідеології, яка розвивалася, як суспільно-політична стратегія. Коли комуністи захоплювали владу в окремих країнах та знищували їхні демократичні інституції, вони керувалися Марксистською доктриною, відповідно до якої протягом перехідного періоду від капіталізму до комунізму держава повинна діяти, як революційна «диктатура пролетаріату». Цей принцип був пізніше доопрацьований Леніним, який поширив теорію про те, що після перемоги пролетарської революції першим і найбільш важливим завданням було «зруйнування» машини буржуазної держави та побудова повністю нового механізму «пролетарської диктатури». Це була теоретична база для жахливих комуністичних злочинів.
Марксистські ідеологи надавали їхній так званій «науковій ідеології» значення суспільної науки, потенційно називаючи їх «науковим комунізмом», який мав трагічні наслідки для численних націй та мільйонів людей у всьому світі.
«Класова боротьба» була проголошена «рушійною силою» історії, при цьому запровадження примусу й жорстокості розглядали як головні суб’єктивні чинники в еволюції суспільства. Марксизм поділив людство на дві частини — на свідому та прогресивну («пролетаріат») і темну та відсталу частину, що дає підставу розглядати цей антилюдський марксистський поділ як рису соціального «расизму». Тому й стало
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нюрнберґ-2, Левко Лук'яненко», після закриття браузера.
