Читати книгу - "Блогерка для бандита, Джулія Рейвен"

Колишній нахиляється впритул до мого обличчя і ледь помітно цілує в скроню. Кров миттєво линула до щік. І ще раз цілує. Але це не чуттєвий поцілунок. Не бажаний поцілунок від колись коханої людини. Діма цим жестом ніби затаврував мене.

Гидливо зіщулююся і знову роблю спробу звільнитися. Різко вириваюся, і колишній, розмикаючи пальці, нарешті відпускає мене. Підбігаю до крана і, набравши жменьку води, кілька разів вмиваю обличчя.

— Є-гор, — крізь шум води долинає по складах ім'я сина, а мене паралізує від почутого. Звідки він знає? Невже почув у лісі, як я молилася?

— Щ-що? Що, Єгор? — хрипко уточнила. Від клятої застряглої грудки голос мене підводив, і Діма це помічає.

— Хто такий Єгор? — колишній знову опинився надто близько, тож безбарвні волоски на руках відреагували на його присутність. — Помітив у тебе тату з цим ім'ям на зап'ясті, — поблажливо пояснив Діма, дратуючись через мою затримку.

Господи, дякую! Він не здогадався, що це син. Потрібно щось терміново вигадати. І моя зачеплена дівоча честь блискавично підказала, що саме.

— Єгор — мій наречений, — надавши голосу впевненості, швидко пробурмотіла. — Справжній наречений. І з ним я, на відміну від тебе, незабаром одружуся.