Читати книгу - "Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око, Майкл МакКланг"

-- І тебе.

-- Я ніхто, і ні на що не впливаю. Я страждаю вічність від безсилля, в полоні цієї форми, яку я так ненавиджу.

Самотня сльозинка скотилася з кутка його ока і зникла у складках і виступах висушеного обличчя.

Він не викликав у мене співчуття. Та-Агот, так, але не він. Сам собі винен.

-- Слухай, -- сказала я. – Ми ворушили минуле, і це було цікаво, але я хочу знати, що відбувається зараз. В мене купа власних проблем. Ти пообіцяв, що відповіси мені, тож починай відповідати.

-- Я відповім, якщо ти запитаєш.

З чого почати?

-- Хто такий Король Тіней? Чи існує якийсь спосіб втекти від його створінь? Полум‘я сказало, що чекало на мене – навіщо? Чому воно таке таємниче? Ти назвав мене носієм намиста. Що це за намисто, і як в біса мені зняти цю прокляту Керфом штуковину?

Якщо я зможу зняти намисто, Полум‘я може забиратися в пекло. Без нього ми з Хольгреном зможемо триматися подалі від цього всього і вирушити додому.

Знов той клятий сміх.

-- На яке запитання відповідати першим?

-- Розкажи мені про намисто.

Якщо я зможу позбутися його, то відповіді на решту моїх запитань будуть, в кращому випадку, чисто пізнавальними.

-- Тоді підійди ближче і покажи його мені.

-- Чому ти назвав мене носієм намиста, якщо не знаєш, що це?

-- Я знаю, як воно виглядає, але не знаю його намірів. Ти носиш ланцюжок невільника. В свій час я зробив багато таких.

-- Від цього мені ще більше захотілося довіряти тобі.

Але я зробила крок вперед. Я не боялася його, але безперечно почувалася незручно. Може, якби на ньому був хоч якийсь одяг.

-- Нагнися. Я не дуже добре бачу.

Я послухалася. Мені це не подобалося. Від нього виходив легкий запах гниття, чим ближче я нахилялася, тим помітнішим він ставав. Я ледь стримувалася, щоб не відсахнутися.

Через певний час він сказав:

-- Достатньо.

Я відхилилася. Якийсь час він мовчав. Мовчанка затягувалася, моє терпіння закінчувалося.

-- Ну?

-- Король Тіней навчився працювати з матеріальним світом тісніше ніж можна було подумати, і не втратив свої уміння і майстерність у Мистецтві. Це, або він залучив інші голови й руки виконувати свою волю.

-- Мене це все не обходить, старий. Я просто хочу зняти його зі своєї шиї.

-- Тоді ти повинна натягнути його на шию того, для кого воно призначене.

--Що?

-- Цей ланцюжок невільника було створено, щоб привести Атагос до Короля Тіней. Невже він прагне завершити перервану багато років тому церемонію? Але ні, її самої буде недостатньо… правильно? Цікаво… -- Було очевидним, що він більше розмовляв з собою, ніж зі мною. Його очі були втуплені десь поміж нами. Тоді вони різко повернулися до мого обличчя.

-- Звідки воно в тебе? – запитав він.

-- Зняла з шиї приреченого в Таготі.

-- Атагос була в цей час поблизу? Мусила бути, але як таке могло бути? Вона б тебе поглинула.

-- Вона спробувала. Їй це не вдалося.

В погляді старого з‘явилася повага.

-- Отже, Полум‘я дійсно зробило правильний вибір. Коли обрало тебе. Але повернемося до намиста. Воно повинно було привести Атагос до Короля Тіней. Замість цього воно якимось чином знайшло тебе. Мабуть, відчуло її силу, коли ти його взяла.

Я пригадала, як воно практично стрибнуло мені в руку, коли я зняла його з шиї Герцога. Де Герцог здобув таку штуковину? Цього я, мабуть, ніколи не довідаюся. Так насправді це не мало значення. В мене були значно більші турботи. Мене осяяла жахлива здогадка і страх промчав крижаною водою по моєму тілу.

-- Отже, єдиний спосіб позбутися намиста – змусити Атагос надіти його? Але воно не дозволяє мені повернутися в Тагот. Воно заганяє мене. До Короля Тіней. Яйця Керфа!

-- Цікаво, що він з тобою зробить? Він закинув сітку на богиню, а спіймав хитру злодійку. Які шанси на таку невдачу?

-- Як на мене, надто великі. Що він зробить, якщо мені не вдасться уникнути його?

-- Використає тебе. Якимось чином поверне хід подій на свою користь. Я був у цьому мастаком. Навіть більшим ніж в чарах, це було моїм справжнім Мистецтвом; використовувати інших, щоб вони виконували мою волю. Коли ти немічний, то навчаєшся цього доволі швидко. Щоб вижити, потрібно змусити або переконати інших виконувати твої розпорядження.

-- Чого він хоче? Навіщо йому Атагос?

-- Він хоче влади, дорогенька. Його пожирає прагнення влади. Всі його дії можна сміливо пояснювати цим мотивом.

-- Отже, Атагос дасть йому владу. Як? І за що?

-- Щодо як… він може просто використати її, як інструмент своєї волі. Ти можеш уявити собі богиню смерті на свободі, вільну від обмежень Та-Агота? Як вона виконує розпорядження Тіні? Але я гадаю, він потребує її для іншої мети.

-- Якої іншої мети? І чому ти так думаєш?

-- Щодо навіщо, я не можу сказати з певністю. Може він розробив альтернативний ритуал, щоб вкрасти природжені вміння Атагос. Або це може бути мета, про яку я не подумав. Тисяча років дають нові можливості й нові знання. Я знаю його прагнення, а не його думки.

-- Чому ти думаєш, що Атагос потрібна йому для чогось іншого, а не щоб перетворити її на зброю? Я вже бачу, як вона одноосібно нищить армії, підкорює народи. Чого варті аркебузи Хольгрена в порівнянні з