Читати книгу - "Вибрані твори"

Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг На смерть Грицька Чупринки

Смерті в очі я загляну,

Жах могильний я стерплю, —

Все одно я маю рану,

Нестерпучу, нездоланну, —

Рану смертного жалю!..

З творів Г. Чупринки

До великої покори

На розпутті при дорозі

Судять Байду Яничари

В Золотім галатськім Розі...

«Байда» Г. Чупринки «Кто дальше?.. Он!.. А!.. стой...» —                     гукнув чекіст. «Нагана» звів і втомлено гикнув... І вишкір на губах заблис. Очима впився, вовчо бликнув... Розлягся постріл... він стояв... «Да нікак волшебнік?!» — Сміх садистичний залунав. — «Іль правят за тєбя малєбні?..» А він стояв — у пеклі мук, Мов прадід Байда на покарі, — З погордою до тих звірюк, Чадних людоподібних тварів... «Да за Украйну нє малісь... Нє то — ведь промахнусь я снова...» І вихром «так було... колись. У ворогів все тая ж мова...» Зі сміхом злився постріл знов... Зловтішне: «Дудкі, брат, —                                  Нє промах!..» Патьоками дзюркнула кров. Орла завмер останній помах. Чекісте, правду ти сказав: Чаклун цей чарами владає, Як жив — веселкою він грав... По смерті ж — громом гуркотає!.. «Люблю я проходити помалу...»
Люблю я проходити помалу В час, коли засвітять ліхтарі, По старому празькому цвинтарі, Скрізь подвір’я й вулички старі. Всі будинки таємничо строгі, Заховали спогади свої Про блискучі лицарські остроги, Про криваві лицарські бої.