read-books.club » Дитячі книги » Повторення пройденого 📚 - Українською

Читати книгу - "Повторення пройденого"

134
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Повторення пройденого" автора Тамара Крюкова. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 25 26 27 ... 46
Перейти на сторінку:
не час для дискусії. Судячи з тону класної керівниці, нічого гарного на нього не чекало. Присутність дівчаток бентежила, але в той же час вселяла спокій. Схоже, їх з Настею не розсекретили.

— Валентин Степанович у себе? — запитала Алевтина Вікторівна у секретарки швидше для проформи.

— Він вас чекає.

Перш ніж зайти до кабінету, Алевтина Вікторівна постукала.

Антон з німим питанням подивився на дівчаток, сподіваючись, що ті внесуть ясність в обстановку, але однокласниці, старанно відводячи очі, вервечкою продріботіли за вчителькою в кабінет. Заінтригований Антон пішов за ними.

Валентин Степанович сидів за масивним столом. Він підвів очі на відвідувачів, зупинив погляд на Антоні й докірливо промовив:

— Так-так. Знову правила порушуємо? Не встиг прийти до школи і вже встиг скрізь відзначитися. Що ж буде далі?

Розуміючи, що від нього чекають відповіді, Антон непевно пересмикнув плечима.

— Я просто пожартував. Чесно! Я не знав, що так вийде.

— А ти, виявляється, завзятий жартівник. Спочатку пожартував щодо жуйки, аж півшколи з уроку втекло. Тобі б задуматися про свою поведінку, а ти й далі жартуєш.

— Я більше не жартував, — похитав головою Антон, не розуміючи, куди хилить директор.

Він скоса кинув погляд на дівчаток, сподіваючись, що дістане підказку від них, але різкий окрик керівника школи змусив його виструнчитися.

— Ти на всі боки не оглядайся! Дивися на мене, коли я з тобою розмовляю!

— Я не розумію, що я такого зробив, — сказав Антон.

— Ти ще грубіяниш?! — роз'ярився директор. — Не розуміє він, овечка невинна. Я тобі мізки прочищу, блазню!

Валентин Степанович витягнув із шухляди рожевий пенал з Барбі і потряс ним у повітрі.

— Це твоє?

— Ні,— чесно відповів Антон.

Це була суща правда. Спочатку пенал належав Насті, а потім перейшов у власність щокатої, імені якої Антон так і не дізнався.

— А чиє? — спитав директор, свердлячи Антона поглядом.

Антон непевно знизав плечима, не розуміючи, до чого хилить керівник школи.

— Не хочеш говорити? Що ж! Надамо слово іншим.

Валентин Степанович повернувся до Лариски, і та охоче доповіла:

— Він цей пенал продав Тані Філіпенко.

— Значить, потураємо спекуляції? — спитав директор у щокатої.

Та втягнула голову в плечі, через що і так коротка шия зовсім зникла, і понуро покосилася на Лариску.

— Громова теж хотіла купити, але у неї грошей не вистачило.

— Неправда. Я тільки для цікавості питала, — заперечила Лариска.

— Ні, правда! Тобі не дісталося, тому і наябедничала, — зауважила Таня Філіпенко, не бажаючи брати весь тягар провини на себе.

— Облишмо розбір на потім, — владно обірвав їхню суперечку директор і знову звернувся до Антона: — Я тільки хочу дізнатися, як у тебе вистачило нахабства першого ж дня влаштувати в школі базар?

— Я ж нічого поганого не зробив, — захищався Антон, не розуміючи, чому через якийсь пенал треба збивати бучу. Попит породив пропозицію. Дівчата хотіли купити, він продати. І всі задоволені, крім Лариски, якій пенал не дістався.

На його подив, дорослі були іншої думки. Алевтина Вікторівна, не витримавши, гнівно вигукнула:

— Як тобі не сором! Тобі не спадало на думку, що брати гроші зі своїх товаришів — негарно.

— Але я ж не просто так узяв? Це чесний бізнес. Я їй — пенал, вона мені — гроші,— виправдувався Антон, так і не зрозумівши, у чому його звинувачують.

— У нього батько спекуляцією займається, — доповіла Лариска.

— Нічого не спекуляцією, а постачаннями імпортного одягу, — заперечив Антон.

— Він працює в торгпредстві? — поцікавився Валентин Степанович.

— Ні.

— А де ж? Наскільки я знаю, інші установи постачаннями з-за кордону не займаються?

— Він не в установі. Він сам по собі.

— Фарцовщик, — єхидно буркнула Лариска.

— Помовч, коли до тебе не звертаються, — осадила її Алевтина Вікторівна, а Валентин Степанович переконливо сказав:

— Значить, яблучко від яблуньки. І ти вирішив піти батьковим слідом. Так, Алевтино Вікторівно, випадок серйозний. Сподіваюся, ви розумієте, що з цим треба щось робити. Якщо ми спустимо з ока цього хлопчика, то наступний етап — це відділення міліції і колонія для малолітніх злочинців.

— Ми зробимо все можливе. Ми всім класом візьмемо його на поруки, — пообіцяла Алевтина Вікторівна.

Валентин Степанович наказав:

— Поверни гроші, і щоб я не чув ні про яку торгівлю.

1 ... 25 26 27 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повторення пройденого», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повторення пройденого"