Читати книгу - "Відлуння золотого віку"

мій — ця ж таки ніч, під землею ж сонця немає.

Добре в тій ночі мені: тут ніхто й мене не побачить.

22. Мурашка

Дбаю весь час про запас, труда не цураюсь важкого —

Все щось несу на плечах, щоб турбот зимою не знати.

І хоч по крихті ношу — до зими наношу цілу купу.[365]

27. Ворона

Дев'ять життів я на світі живу, якщо вірити грекам.

Чорна постійно, хоча для журби не маю причини.

Й гніву нема, а зустрінеться хто — неприязно крикну.[366]

28. Лилик

Ймення дала мені ніч, а чи наближення ночі.[367]

Пір'я нема на мені, хоча крила є, щоб літати.

От і літаю під ніч, а дневі — не довіряюсь.

29. Їжак

Дім — увесь у голках. Невеличкий — дому господар.

Випнувши вістрями гострих списів оснащену спину,

Двигає збройне своє житло його житель беззбройний.

33. Вовк

Лютість моя — у зубах, тремтить перед ними худоба,

Рву ними здобич свою, кривавою плоттю живлюся.

Ба, навіть голосу дикість моя одлунює в небі.

34. Лисиця

Тілом я не вдалась, натомість — духом удатна.

Хитрощі — сила моя і тонке чуття є у мене.

Тож, коли розум є у тварин, я — розумна тваринка.

38. Тигриця

Названа я від ріки чи ріку назвали — від мене.

З вітром пошлюблена я, хоч сама прудкіша од вітру.

Маю від нього дітей і не хочу я іншого мужа.[368]

39. Кентавр

Я — і дворукий, і чотириногий, до себе самого

Я не подібний, бо я — щось одне і щось не одне я.

Йду — й сам себе я везу, куди тіло моє мене носить.[369]

40. Мак

Весь я — одна голова; в голові — крихіточки-члени.

Є ще й нога, єдина, але — тонка, довжеленна.

Сон мене облюбував[370], але сам не сплю я ніколи.

44. Цибуля

Вкусять мене — укушу, хоч я загалом не куслива,

Знають усі, що вкушу, а все ж укусить мене скорі.

Я, бач, беззуба, вони ж — зубастих бояться укусів.

45. Ружа

Я проросла із землі, пурпуровим налита рум’янцем.

Щоб захищатись од кривди могла — списи маю гострі.

Щасна була б, якби-то мій вік — не скороминущий![371]

46. Фіалка

Я, хай дрібна, могутню, проте, снагу в собі чую:

Дух є великий в мені, хоча тілом я невелика.

Вади не має мій рід, від переступу не червонію.

51. Жорна

Ми — пара каменів, ми — мов одне: обоє — лежачі.

От лиш один з нас — лінюх; за двох же другий гарує.

Той — ані з місця, а цей — усе круть та круть без угаву.

60. Пила

Гострих зубів не бракує мені, числа їм немає,

Тож гострозубо у парость гінку, зелену вгризаюсь,

Та надарма: що гризну, те виплюну все до кришини.

64. Тризубець

Маю три зуби лишень, в один вони ряд поставали.

Ще один довгий зуб-одинак потягнувся донизу.

Я — в руці бога, лякаю вітри і влагіднюю море.

68. Скло

Я — то прозорість одна: нічим не обмежую зору;

Вмить я крізь тіло своє пропускаю проникливі очі.

Не пропускаю — зими: в мені сонця грає осколок.

76. Кремінь

Завше в мені є вогонь, але рідко він видним буває,

Криється-бо в глибині, визирає — лише від удару.

Хмизу — щоб жив, а води — щоб умер, йому не потрібно.

86. Молот

Силою, що в мені є, не всьому я завдячую тілу:

Сила моя в голові: хай там що — напролом вона піде,

Бо не звичайна то голова: у ній — все моє тіло.

91. Гроші

Ми — землею були, у підземних таїлись темнотах,

Нині вогонь нам імення нове, ціну надав іншу,

Нині — ми не земля, та землі без нас не набути.

97. Тінь

Я не боюся, що хтось, причаївшись, мене упіймає —

Бог мене хистом таким наділив, таку дав природу:

Хто б мене рушить хотів, має сам рухнутися спершу.

98. Ехо

Діва я скромна, що над усе соромливість шанує:

Надто скупа на слова, язика в мовчанці тримаю.

Слова свого не зроню, а лиш озиваюсь на слово.[372]

99. Сон

Я — несподіваний гість, усілякі висвітлюю з’яви,

Різні сплітаю страхи, за якими — жодної правди.

Та не побачить мене ніхто, поки віч не закриє.[373]

100. Пам’ятник

Ймення людини, яка відійшла, — собі залишаю.

Ось воно, ймення пусте, а життя людське — відлетіло.

Крихта якась од життя залишається, отже, й у смерті.

Зміїні вірші[374]

Випадок

[R 38]

Випадок крутить усім[375]. Наші задуми — забавка долі.

   Долі — не перепреш! Випадок крутить усім.

Нарцис

[R 39]

Бачачи лик свій в воді, поривається марно до нього —

   Й гине, самотній, Нарцис[376], бачачи лик свій в воді.

Суд Паріса

[R 40]

Суд із Парісових уст Єленою Трою прославив;

   Трої — й загибеллю став суд із Парісових уст.[377]

Геро і Леандр

[R 48]

Стежку любов’ю проклав юнак через буряне море;

   Смерті жахливій своїй — стежку любов’ю проклав.[378]

Про Венеру

[R 56]

Жаром своїм палахтить із глибин, диміючи, Етна —

   Так і Венера в жазі жаром своїм палахтить.

Про Ніса і Евріала

[R 77]

Дружби набуток святий — у святій утримуймо шані:

   Частка найбільша життя — дружби набуток святий.[379]

Ще про дружбу

[R 78]

Люблять тебе — то люби: ми рідко знаходимо друга,

   Рідко — й пізнаємо: люблять тебе — то люби.[380]

До Аполлона й читача

[R 79]

Дяка велика тобі за натхненний дар, Аполлоне,

   Милий читальнику наш, — дяка велика тобі.[381]

Епітафія