Читати книгу - "Вікінг у моєму ліжку"

— Вгору! Вниз! Вгору! Вниз!

Його перекричав пан Рамбл:

— Геть звідси! Геть! — ревів він, схопивши якусь жердину і штурхаючи Сіґурда. — Негайно забирайтесь геть із мого класу! Ви не вікінг — ви стихійне лихо!

Він зі страшною силою востаннє штурхнув Сіґурда, і той полетів шкереберть коридором.

Була вже майже дванадцята година, і це вже вдруге Сіґурд учинив у школі суцільний розгардіяш.

5. Самотній вікінг

Під час обідньої перерви пані Крок відвезла Сіґурда додому. Варто було їй поглянути на класну кімнату пана Рамбла, що зазнала кораблетрощі, як вона відразу вирішила, що це — єдиний вихід.

Зоя і Тім поїхали з нею, щоб пильнувати Сіґурда.

Пан і пані Еліси зовсім не здивувалися, побачивши Сіґурда, котрого підштовхувала вгору готельними сходами пані Крок, а от побачити директорку, вбрану в кухарський халат, вони аж ніяк не очікували.

Зоя звернула увагу на приголомшений вигляд її батьків.

— Довга історія, — сказала вона.

— І мокра, — додав Тім.

Пані Крок затрималась тільки для того, щоб зробити маленьке повідомлення.

— Якщо цей вікінг бодай хоч раз з’явиться поблизу моєї школи, я його вб’ю, — сказала вона, не добираючи слів. — Мабуть, задушу його власними руками. Можливо, навіть покришу його на дрібонькі шматочки і сховаю їх у тисячі різних шухлядок у моїй шафці для документів.

— Отже, з цього задуму нічого не вийшло? — зітхнув пан Еліс.

— Це, пане Еліс, ще дуже м’яко сказано.

Пані Крок крутнулась на підборах і рушила назад до свого авта. Гримнули дверцята, заревів мотор, завищали колеса, і пані Крок щезла з очей.

— Ого! Оце так водій! — вимовив Тім.

Запала довга, холодна мовчанка, й усі застигли на готельних сходах.

Сіґурд зобразив люб’язну посмішку, а його темні очі почергово зупинялися на кожному з Елісів.

Навіть Тім відчував, що насувається біда… серйозна біда. Він намацав сестрину руку, й вони непомітно прослизнули в готель. Сховалися за вхідними дверима і нашорошили вуха, відчайдушно намагаючись дізнатися, що ж там зараз буде.

Пан і пані Еліси стояли біля дверей, загороджуючи собою вхід.

— Ти не можеш сюди заходити, — сказав пан Еліс. — Вибач, Сіґурде, але тобі тут більше немає місця. Щоразу, коли ти з’являєшся, стається якесь лихо. У нас немає можливості розплачуватися за всі твої помилки, і ми більше не можемо дозволити тобі жити в нашому готелі. Мусиш кудись піти. Пані Тиблетовата може залишатися тут, поки знайде собі щось відповідне. А ти тим часом мусиш давати собі раду сам.

Тім і Зоя кулею вилетіли зі своєї схованки за дверима.

— Тату! Мамо! Ви не можете викинути його геть!

— Ще й як можемо, — заперечила пані Еліс. — Можливо, вам це здасться жорстоким, але Сіґурд мусить піти геть. Він обійшовся нам уже в сотні, а то й тисячі фунтів. Він усіх довів до ручки. Ми з вашим татом не годні більше цього витримувати. У нас і так по горло клопотів з готелем, особливо тепер, коли наші справи такі кепські.

— Але ж не викидати його геть! — заплакала Зоя. — Це несправедливо. Він стане бездомним.

— Я про це подумав, — сказав пан Еліс. — Він може пожити в теплиці, аж поки пані Тиблетовата знайде для нього щось краще.

— У теплиці? Але ж тату, там розбито півскла.

— Я знаю. Сіґурд сам його й розбив, так що це його проблема. Заходьте всі всередину, бо Ремсботоми вже зачекалися обіду.

Пан Еліс заштовхав дітей у готель, а пані Еліс рушила за ними слідом. Озирнулася на порозі і зміряла Сіґурда суворим поглядом.

— Ти сам собі створив усі ці проблеми, Сіґі, - сказала вона. — Спробуй хоч раз розв’язати їх сам.

Вона зайшла всередину й замкнула двері, а тоді притулилася до них спиною з блідим і викривленим обличчям. їй ще в житті не доводилося приймати таке важке рішення, але рано чи пізно це треба було зробити. Сіґурд мусить нарешті збагнути, що таке відповідальність перед іншими людьми.

Сіґурд стояв на готельному порозі, дивлячись на зачинені двері.

Усі його друзі, усі люди, котрих він так сильно любив, були по той бік дверей, недоступні для нього. Він поволі став спускатися готельними сходами, не відводячи очей від вхідних дверей готелю «Вікінг», але ті не відчинялися. Тоді він відвернувся й пошкандибав собі геть.

Тім і Зоя сиділи на Зоїному ліжку, притулившись спинами до стіни й підібгавши до грудей коліна.

— Річ у тому, що Сіґі може опинитися де завгодно. І що завгодно могло б уже з ним статися.

— Його б могли викрасти, — припустив Тім.

— Ага… — відповіла Зоя, хоч не могла собі уявити, якій нормальній людині прийшло б у голову викрадати такого смердючого і брудного воїна-вікінга, як Сіґурд.

— Йому б міг висмоктати всю кров Дракула, — вів далі Тім.

Зоя подумала, що це також малоймовірно.

— Або його роздер би на шматки вовкулака, або його забрали б кудись із нашої планети триголові й десятиногі інопланетяни…

— Тіме!

Тім наморщив лоба й почав старанно рахувати щось на пальцях, після чого повернувся до сестри:

— Зою, якщо хтось має десять ніг, то що, в нього має бути п’ять задів?

— Тіме! Що ж нам робити з Сіґі?

— Це татова вина, — пробурмотів Тім крізь зуби.

— І мамина, — додала Зоя. — їх треба заарештувати, віддати під суд і звинуватити в… е-е… — Зоя не могла придумати, в яких правопорушеннях могли б звинуватити їхніх батьків.

— Жорстокості до вікінгів, — запропонував Тім.

— Ага, щось такого.

Ненадовго запала тиша, під час якої Тім намагався ще щось вигадати, але тоді облишив ці спроби.

— Може, нам протягти його в готель контрабандою? — пробурмотіла Зоя.

— Протягти контрабандою? Класна ідея! Можемо його сховати в моїй кімнаті!

— Не думаю, що це гарна думка, Тіме. Краще б йому зупинитися в одному з порожніх готельних номерів.

— Інколи ти буваєш доволі розумна, як на дівчину.

Зоя подивилася на усміхненого брата.

— А ти буваєш доволі дурний, — відповіла вона. — Здебільшого.

Посмішка зникла Тімові з обличчя.

— Це не надто люб’язно, — прохрипів він. Вона всміхнулася і взяла його за руку.

— Ходімо. Спробуймо знайти Сіґі. Мабуть, він десь на березі. Він завжди йде і дивиться на море, коли засмучений.

— Звідки ти все знаєш? — здивувався Тім, який нічого подібного не помічав.

— Бо я — дівчина, і я розумна.

Тім не знав, що й відповісти. Це ж просто ганебно, що він на два роки молодший за сестру. Це означає, що