Читати книгу - "Ілон Маск"

Приязні між X.com і Confinity швидко настав кінець. Засновники Confinity переїхали до іншого офісу на тій самій вулиці і зосередилися, як і X.com, на платежах по інтернету та електронній пошті. Цей сервіс вони назвали PayPal. Обидві компанії зчепилися у запеклій боротьбі, намагаючись не відставати одна від одної у функціях і привабити більше користувачів, бо знали, що той, хто швидше стане більшим, виграє. Десятки мільйонів доларів було витрачено на акції та винагороди; мільйони пішли на боротьбу з хакерами, які побачили у цих сервісах новий гральний майданчик для шахрайств. «Це була інтернет-версія дощу з банкнот у стрип-клубі, — розповідає Джеремі Стоппелмен, тогочасний інженер X.com, який пізніше став генеральним директором Yelp. — Це була роздача грошей наввипередки».

Перегони у намаганні завоювати ринок інтернет-платежів дали Маскові шанс показати свою тямущість та робочу етику. Він безперестанку вигадував нові плани протидії тій перевазі, якої PayPal домігся на сайтах на кшталт еВау. Він підганяв працівників X.com реалізовувати його тактику якомога швидше, грубо граючи на їхньому відчутті змагальності. «У ньому нема нічого витонченого, — каже Енкенбрендт. — Ми всі працювали двадцять годин на добу, а він працював двадцять три».

У березні 2000 року X.com і Confinity нарешті вирішили припинити спроби витратами примусити одне одного довитрачатися до відходу в небуття і об'єднати зусилля. Confinity мала перспективніший продукт — PayPal, але виплачувала сто тисяч доларів на день як винагороду новим клієнтам і не мала готівкових резервів, щоби продовжувати це робити. Натомість X.com усе ще мала достатньо готівкових ресурсів і складніші банківські продукти з більшими можливостями. Тож вона взяла на себе провідну роль у формуванні умов злиття, що зробило Маска найбільшим акціонером об'єднаної компанії, яка мала називатися X.com. Невдовзі після закриття угоди X.com зібрала 100 мільйонів доларів від інвесторів, до числа яких входили Deutsche Bank і Goldman Sachs, і заявила про те, що має більше мільйона клієнтів[18].

Обидві компанії активно намагалися сполучити свої культури. Успіхи у цьому були скромними. Групи працівників X.com поприв'язували монітори своїх комп'ютерів до офісних крісел кабелями живлення і вулицею відкотили їх до офісу Confinity, щоб почати працювати поряд зі своїми новими колегами. Але команди так і не змогли стати однодумцями. Маск продовжував нести прапор бренду X.com, тоді як майже всі решта віддавали перевагу брендові PayPal. Ще більше чвар виникало навколо дизайну технологічної інфраструктури компанії. Команда Confinity під керівництвом Левчина схилялася до програмного забезпечення з відкритим кодом на кшталт Linux, тоді як Маск виступав за використання програмних рішень для дата-центрів від компанії Microsoft, які мали б краще позначитися на продуктивності. Ця сварка може видатися стороннім спостерігачам дріб'язковою, але для інженерів, багато з яких розглядали Microsoft як загрузлу у минулому імперію зла, а Linux — як сучасне програмне забезпечення для людей, це дорівнювало релігійній війні. За два місяці після злиття Тіл подав у відставку, а Левчин почав погрожувати, що піде, на ґрунті технологічного розколу. Під керівництвом Маска залишилася компанія, що дала тріщину.

Технічні проблеми, з якими зіткнулася X.com, почали загострюватися, бо потужність комп'ютерних систем не встигала за зростанням бази споживачів. Раз на тиждень вебсайт компанії падав. Більшість інженерів отримали наказ почати роботу над дизайном нової системи, що відволікло ключовий фаховий персонал і зробило X.com вразливою до шахрайських атак. «Ми втрачали гроші з неймовірною швидкістю», — каже Стоппелмен. Зі зростанням популярності X.com та вибуховим збільшенням кількості транзакцій усі ці проблеми поглибилися. Було більше шахрайства. Було більше комісійних, які треба було платити банкам і емітентам кредитних карток. Було більше конкуренції з боку стартапів. X.com бракувало зв'язної бізнес-моделі, яка дала б змогу компенсувати втрати і почати отримувати прибуток від тих грошей, що їх компанія мала в управлінні. Рулоф Бота, фінансовий директор PayPal, а нині відомий венчурний капіталіст у фірмі Sequoia, вважав, що Маск не подає наглядовій раді справжню картину проблем X.com. Дедалі більше інших людей у компанії ставили під питання рішення, що їх приймав Маск перед лицем усіх цих криз.

Результатом став один із найнегарніших переворотів у довгій та славній історії негарних переворотів, якими відома Кремнієва долина. Одного вечора невеличка група працівників X.com зустрілася у Fanny & Alexander, барі у Пало-Альто, який із того часу припинив своє існування, і влаштувала мозковий штурм щодо того, як виштовхнути Маска. Вони вирішили переконати наглядову раду у необхідності повернути Тіла на посаду генерального директора. Замість того, щоб піти особисто до Маска і викласти цей план йому в обличчя, змовники вирішили діяти у Маска за спиною.

Маск і Джастін одружилися у січні 2000 року, але були надто зайняті для поїздки у медовий місяць. Через дев'ять місяців, у вересні, вони вирішили поєднати бізнес і задоволення, зібравшись у поїздку для збору фінансування, яку вони планували закінчити медовим місяцем у Сиднеї, щоб потрапити на Олімпійські ігри. У той самий час, як вони одного вечора сідали на літак, менеджмент X.com вручив наглядовій раді компанії листа про недовіру. Деякі з людей, лояльних до Маска, на той час вже відчували, що щось не так, але спізнилися. «Я прийшов до офісу о десятій тридцять того вечора, і там були всі, — розповідає Енкенбрендт. — Я не могла у це повірити. Я гарячково намагаюся додзвонитися до Ілона, але він у літаку». Станом на ту мить, коли Маск приземлився, його вже замінили на Тіла.

Коли Маск нарешті почув, що трапилося, він стрибнув на найближчий літак до Пало-Альто. «Це було шоком, але треба сказати — Ілон досить добре з цим упорався», — каже Джастін. Маск деякий час намагався боротися. Він закликав наглядову раду переглянути своє рішення. Але коли стало ясно, що компанія пішла далі своїм шляхом, Маск поступився. «Я поговорив з Моріцом і з декількома іншими людьми, — розповідає Маск. — Я не стільки хотів бути генеральним директором, скільки для мене це було: "Ей, я думаю, тут мусять відбутися деякі доволі важливі речі, і якщо я не буду генеральним, я не впевнений, що вони відбудуться". Але потім я поговорив з Максом і Пітером, і мені здалося, що вони доб'ються того, щоб ці речі відбулися. Ну а тоді що вже робити? Це ж не кінець світу».

Багато з працівників X.com, які трималися Маска від початку, були не в захваті від того, що сталося. «Мене це розчавило і розізлило, — каже Стоппелмен. — Ілон для