Читати книгу - "Бентежна кров, Джоан Роулінг"

— Чорт,— вилаявся він.— Чорт! Ніколи не довіряй телефонним дзвінкам, якщо не перевірив джерела.

— Про який телефонний дзвінок ідеться? — нервово поцікавилася Робін, намагаючись пригадати всі дзвінки, які отримувала під час роботи над цією справою.

— Чорт забирай,— зронив Страйк, виходячи з кабінету в приймальню й повертаючись, досі тримаючи руки в замку за головою: він явно відчував потребу прогулятися, як і Робін відчула потребу прогулятися, довідавшись, що Страйк, можливо, отримає змогу допитати Кріда.— Як тільки я міг цього не бачити?!

— Корморане, що...

— Навіщо Марго зберігала порожню коробку від шоколадних цукерок? — запитав Страйк.

— Не знаю,— озвалася Робін, зовсім заплутавшись.

— А знаєш що? — повільно промовив Страйк.— Думаю, я це знаю.

68

...гієна степова, Їй харч — жіноча плоть, як декому — трава.

Едмунд Спенсер, «Королева фей»

Бродмур, психіатрична лікарня суворого режиму, був розташований трохи більш як за годину їзди від Лондона, в Беркширі. Слово «Бродмур» у колективній свідомості британської громадськості давно втратило всі ідилічно-пасторальні асоціації, і Страйк не був винятком з цього правила. Ця назва викликала в уяві не обшири вересових лук — з нею пов’язані були насильство, резонансні злочини та двісті найнебезпечніших злочинців у Британії, яких у жовтій пресі нарекли чудовиськами. Отож навіть попри те, що Страйк усвідомлював: він їде в лікарню, а не у в’язницю,— він вжив усіх застережних заходів, як перед відвідинами в’язниці суворого режиму: не вдягнув краватки, потурбувався, щоб ні на ньому, ні в машині не було нічого, що спровокувало б ретельний обшук, узяв два посвідчення зі світлинами й копію листа з міністерства юстиції, виїхав раненько, упевнений, що процедура входу всередину забере чимало часу, хоча й не бував там раніше.

Був золотий вересневий ранок. Сонячне проміння пробивалося між пухнастих білих хмар і заливало дорогу в Беркширі, яку долав Страйк на своєму «БМВ», слухаючи по радіо новини, головною темою яких було голосування в Шотландії — 55% проти 45% за те, щоб залишитися в Сполученому Королівстві. Цікаво, думав Страйк, як цю новину сприйняли Дейв Полворт і Сем Барклей... аж тут задзвонив його мобільний.

— Це Браян, Браян Такер,— почувся хрипкий голос.— Може, я невчасно? Просто хотів побажати вам удачі.

— Дякую, Браяне,— озвався Страйк.

Три дні тому вони нарешті зустрілися у Страйковому офісі. Такер показав Страйкові давнього листа від Кріда, описав кулон у вигляді метелика, який знайшли в підвалі вбивці і який, на думку Такера, належав його доньці, а також поділився своїми теоріями й аж затремтів від емоцій і нервів на саму думку про те, що Страйк скоро зустрінеться віч-на-віч з чоловіком, який, на Такерове переконання, вбив його старшу доньку.

— Відпускаю вас, не затримуватиму більше,— промовив Такер.— Але ж ви мені подзвоните, коли все закінчиться?

— Звісно, подзвоню,— озвався Страйк.

Після розмови зі стривоженим, збудженим Такером важко було зосередитися на новинах. Страйк вимкнув радіо й натомість почав думати про те, що на нього очікує.

Хай як принадно було вірити, що йому, Корморанові Страйку, вдасться хитрощами чи вмовляннями змусити Кріда зізнатися, хоча нікому досі це не вдавалося, проте аж таким самозакоханим Страйк не був. За свою кар’єру він допитав чимало підозрюваних; мистецтво полягало в тому, щоб домогтися, аби розповісти правду підозрюваному стало легше, ніж продовжувати брехати. Дехто піддавався на терпляче випитування, на інших діяв тільки тиск, ще хтось і сам мріяв скинути тягар, отож методи допитувача повинні бути різні залежно від випадку.

Однак у розмові з Крідом половину Страйкового арсеналу можна зразу викреслити. По-перше, Крід сприймає це більше як розвагу, бо пацієнт повинен дати згоду на допит. По-друге, важко уявити, якими такими наслідками мовчання можна налякати Кріда, якщо той і так відбуває довічну кару у Бродмурі. Крідові таємниці — єдина влада, яка йому залишилася, і Страйк добре усвідомлював, що переконати його відкрити їх може виявитися завданням, непідсильним жодній людині. Стандартні заклики до сумління чи до бажання виставити себе людиною кращою, ніж він є насправді, в цьому випадку теж не спрацюють. Як свідчить ціле Крідове життя, головне джерело його задоволення — завдавати болю й домінувати, й дуже сумнівно, що можна переконати його відкрити правду якимись іншими методами.

З першого погляду сумнозвісна лікарня здалася Страйкові фортецею на пагорбі. Вона була збудована вікторіанцями серед лісів і лук — велика червона кам’яниця, найвищою точкою якої була годинникова башта. Стіни, що її огороджували, були двадцять футів заввишки, а коли Страйк під’їхав до центральної брами, побачив на стовпах сотні циклопічних камер. Коли брама відчинилася, Страйк відчув викид адреналіну, й на мить перед очима пропливли примарні чорно-білі образи сімох мертвих жінок і стривожене обличчя Браяна Такера.

Номерний знак своєї машини він зареєстрував заздалегідь. Проминувши першу двостулкову браму, Страйк побачив внутрішню сітчасту огорожу — таку саму високу, як і та, яку він щойно проїхав. Чоловік з військовою виправкою, в білій сорочці й чорних штанях, відчинив другу браму, щойно позаду «БМВ» зачинилася перша, й відіслав Страйка на стоянку. Перш ніж вийти з машини, детектив, щоб скоротити час перевірки, сховав у бардачок телефон, ключі, ремінь, цигарки, запальничку та дрібні гроші й зачинив там.

— Містер Страйк, так? — спитав усміхнений чоловік у білій сорочці, чий акцент видавав у ньому валлійця, а профіль — боксера.— Маєте документи?

Страйк показав водійське посвідчення, і його провели всередину, де він побачив рамку металошукача, як в аеропорту. Неминучий, проте добродушний подив викликало пронизливе незадоволення металошукача Страйковою металевою ногою, і довелося підтягнути холоші штанів, щоб довести: зброї в нього немає. Після обшуку йому дозволили приєднатися до доктора Ранбіра Біджрала, який чекав на нього потойбіч рамки,— це був худорлявий бородатий психіатр, чия розстебнута на шиї жовта сорочка вирізнялася яскравою плямою на тлі тьмяної сіро-зеленої кахляної підлоги, білих стін і важкого повітря, притаманного будь-якому