Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

Жайворониться день блакитний, Сонце радіє. Я люблю тебе привітний, Теплий Олексіє! Напружуються вени. Тепло лоскоче криги. Знову ми члени Радісної ліги! Знову женці ми. Наша доля воскресла — Колосся – рими Чекають на перевесла. На дні майбутні Наше щастя криліє. Золотіють лютні: «Радуйся, Олексіє!» «Не знаю де, за що, і як…»
Не знаю де, за що, і як Зів’яв, упав червоний мак, І вмить поблід, згорів, сконав, В шовкових хвилях пишних трав. Не знаю де й за що він вмер, Бо вітер слід його затер… Але про барвний мак між трав Бурун-вертун легенду склав. Багацько літ з тих пір пройшло, Пісками луки занесло, Але про мак і досі там Вітри розказують піскам, Як він сконав, згорів, упав, В колишніх луках серед трав. «Давнішнє минуле в легендах втонуло…»
Давнішнє минуле в легендах втонуло І стерлось, як сірий граніт, Але ще і досі, як гай заголосе Лунає далекий привіт. В широкому полі, мов сироти голі, Голосять вітри на ріллі, І крила підбиті волочать по житі В степах, де росли ковилі… Давнішнє минуле в легендах втонуло. Але ще і досі вночі, Вчуваються плачі в могилах козачих І їм відмовляють сичі. «Між горами, в долині…»
Між горами, в долині, Єсть озеро Вітрів, Живуть там світлі тіні