Читати книгу - "Сяйво світів, Алюшина Полина"

Після цього король вирушив до своїх генералів, віддавати наказ про збір військ та підготовку всього необхідного для початку завтрашніх тренувань. Кожен воїн зараз був на вагу золота. Також король попросив Асилію віддати королеві ельфів листа. Він вважав, що тренуваннями новобранців можуть поки що зайнятися генерали. Нині найважливішим було підписати договір про створення альянсу та якнайшвидше об'єднатися. На сьогодні король людей дав лучниці та її супутнику відпочити перед дорогою і пара поспішила дістатися літньої садиби короля та відпочити.                Йдучи до лісу, Конодар помітив, що всі здивовано дивилися на нього з Асилією. Ще б пак, ці люди вперше бачили ельфа, що йде вулицею людського міста. Але вони ще не здогадувалися, що незабаром таке явище стане звичайнісінькою справою.

Вийшовши за головну браму міста і дійшовши до лісу, Конодар зупинився. За кілька секунд зупинилася й Асилія. Вона обернулася до нього з усмішкою:

         - Ти чого зупинився? Зовсім втомився? Скоро дійдемо до хати, і я пригощу тебе квітковим чаєм, що відновлює сили. До вечірнього свята будеш зовсім, як новенький. Я обіцяю.

Конодар підійшов до Асилії і поклав свої руки їй на плечі, сказавши при цьому:

- Пробач мені, але я хочу зробити і сказати те, що мав зробити вже давно.

- Конодар, ти чого? - Здивувалася ельфійка, знову посміхнувшись.

- Я люблю тебе. - Сказав Конодар і тут же притягнув Асілію до себе, ніжно поцілувавши її в губи. Щоки ельфійки почервоніли, але вона не відштовхнула його, а також обняла і здалася, відповівши йому на поцілунок. «І я тебе…» – подумала дівчина, заплющивши свої смарагдові очі.

Через три роки виснажливої та кровопролитної війни з чаклунами, ельфи та люди таки здобули перемогу. І завдяки спільним зусиллям змогли відновити свої землі, мирно жити та спілкуватися між собою.

Конодар та Асилія залишилися разом.