Читати книгу - "Енергія Істини - Пролог (e/verity - Prologue), SigmArs"

— Про що ви тут весело спілкуєтеся, у мене за спиною? – почув хлопець голос свого друга позаду.

— Ну добре, забули. Я вам тут приніс смаженого кабанчика – вважай це подарунком від мене. Але за напої оплатиш сам бо цей пихатий старий, затовкував знижку для постійного клієнта.

В результаті ми провели тут ще декілька годин і встигли поговорити про те й про се за келихами квасу, заїдавши м’ясом та шматками смаженої картоплі.

Головне, що всі залишилися ситі.

***

Ну що пора й потрусити шлунок, казав Акіл, виходячи на цегляну дорогу з забігайлівки.

—  Ну давайте тоді по домівках тоді? – питав Бернард.

—  Хтось з вас спішить? А, точно – Бернарду завтра по конях, додав старший.

— Нуж бо, я тебе проводжу? – тим більш, «декому» з нас не до цього схоже – втрутилася зраділа Абелія.

— Та замовкни дівчисько, я такого не казав. Тим більш, ким я буду після цього?

— Ах ти зухвалець, не думай що старшим усе дозволено!

(— Знову вони за своє) –  казав подумки Бернард про чергову перепалку цих двох.

— Тоді я сам дійду, – мовив Бернард своїм друзям. Він розвернувся та почав спуск з пригорка донизу, але хтось схопив його за плече.

—  Ти про нас не забувай ми допоможемо якщо попросиш, брате, – казав Акім.

Так вони разом проводжали усю дорогу до хатини хлопця, під яскраво помаранчевий захід сонця.